Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Херсонський апеляційним суд розглянув апеляційну скаргу у справі за позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Звернувшись до суду, позивач пояснила, що є власником житлового будинку, в якому крім неї зареєстровані діти та відповідач по справі, з яким вона перебувала у шлюбі, проте шлюб розірвано, а колишній чоловік добровільно змінив місце свого проживання, у спірному будинку не проживає та витрати на його утримання не несе.
Суд першої інстанції заочним рішенням позов задовольнив, визнав відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що на час постановлення заочного рішення він знаходився у зоні АТО, у зв’язку з чим не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і вважає, що житлове приміщення зберігається за ним, у зв’язку з призовом на строкову військову службу на весь період проходження військової служби.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що відповідач мав об’єктивну можливість користуватися спірним жилим приміщенням, а відсутність відповідача за місцем мешкання понад один рік, без поважних причин є підставою втрати права користування житловим приміщенням. Втім судом апеляційної інстанції було з’ясовано, що такий висновок місцевого суду не відповідає нормам матеріального права та здійснений без повного з’ясування всіх обставин справи.
Зокрема, в судових засіданнях під час перегляду справи апеляційним судом сторони не заперечували, що спірний будинок придбаний під час шлюбу, а також те, що питання визнання будинку особистою приватною власністю одного із подружжя, поділу будинку, визнання права власності на частину будинку ними не порушувалося, отже на час розгляду даної справи будинок у відповідності до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі.
Згідно з приписами ст.ст.319, 321 Цивільного кодексу України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Оскільки відповідач є співвласником будинку і в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про припинення його права власності на спірний будинок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Тож Херсонським апеляційним судом було скасовано оскаржуване рішення місцевого суду та постановлено нове, яким відмовлено у задоволенні позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.