Херсонський апеляційний суд

31 травня 2019, 09:13

Позивач звернувся до держави в особі Державної казначейської служби України із вимогою про стягнення матеріальної шкоди, яка полягала у понесених ним процесуальних витратах у кримінальному провадженні, зокрема, протягом тривалого часу позивач витрачав кошти на звернення до суду щодо оскарження незаконних рішень, дій та бездіяльності органів досудового розслідування та прокуратури, поїздки у інший населений пункт, виклики до суду, поштові витрати на загальну суму 7347,76 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Заочним рішенням місцевого суду у задоволенні позову відмовлено у зв’язку з недоведеністю позивачем протиправності діянь органу досудового розслідування та прокуратури, їх посадових осіб, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями та вини останніх в її заподіянні.

Дослідивши матеріали справи, Херсонський апеляційний суд дійшов висновку, що розгляд позовної заяви в частині стягнення витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження, а також компенсації за відрив від звичайних занять не може здійснюватися за правилами цивільного судочинства, адже питання щодо відшкодування процесуальних витрат у кримінальному провадженні вирішуються в порядку кримінального судочинства. На вказані законодавчі положення суд першої інстанції уваги не звернув.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині позовних вимог про стягнення процесуальних витрат, понесених у кримінальному провадженні, підлягає скасуванню із закриттям провадження у цій частині.

Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що:

шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч. 1 ст.1176 ЦК України. В інших випадках заподіяння шкоди цими органами застосовуються загальні правила про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.ст. 1173, 1174, ч.6 ст.1176 ЦК України);
відповідальною особою за ті порушення, на які вказує позивач, є не Державна казначейська служба України, а той орган чи установа, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю яких заподіюється шкода, тобто, судом першої інстанції не було вирішено питання про належний склад учасників справи.

Тож оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, яка не є процесуальними витратами у кримінальному провадженні, та моральної шкоди підлягає скасуванню з підстав вирішення спору без залучення до участі в справі належного співвідповідача.