Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до кримінального процесуального закону. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення (ст.370 Кримінального процесуального кодексу України).
Вироком суду першої інстанції чоловіка визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження), та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Судом також вирішено цивільний позов: стягнуто на користь потерпілої відшкодування матеріальних збитків - 29759,59 грн. та моральної шкоди 200000 грн., витрати на правову допомогу.
Як встановлено місцевим судом, чоловік, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, порушивши правила безпеки дорожнього руху, допустив наїзд на пішохода, якій було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження.
Оскаржуючи вирок суду, чоловік посилався на те, що судом першої інстанції було порушено вимоги кримінального процесуального закону, неправильно вирішено цивільний позов та призначено надто суворе покарання.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційної скарги, сторону захисту та сторону обвинувачення, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції з дотриманням кримінального процесуального закону встановив фактичні обставини вчинення злочину, правильно кваліфікував діяння чоловіка, встановив його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується зібраними та дослідженими під час судового розгляду належними і допустимими доказами, та призначив достатнє для виправлення винного покарання.
Натомість, щодо вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, суд апеляційної інстанції встановив, що при визначенні розміру матеріальної і моральної шкоди місцевий суд не навів у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення про задоволення цивільного позову, не перевірив обґрунтованість заявлених вимог та не навів відповідних розрахунків сум, що підлягають стягненню. Так, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги та стягнув із засудженого на користь потерпілої відповідні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, не навівши жодних переконливих мотивів та обмежившись лише загальним посиланням на визнання винним цивільного позову. Окрім того, суд першої інстанції не досліджував та не роз’яснював учасникам судового провадження наслідки такого розгляду, що призвело до порушення їхніх процесуальних прав.
Отже, апеляційним судом вирок місцевого суду в частині вирішення цивільного позову про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасовано та призначено новий судовий розгляд у тому ж суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, але в іншому складі суду.
Довідково:
ч.1 ст.129 КПК України- ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому;
п.7 ч.1 ст.368 КПК України - ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку;
ч.3 ст.374 КПК – у мотивувальній частині вироку зазначаються, зокрема, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
_03_03.png)
