Відсторонення вихователя через відсутність щеплення проти COVID-19 визнано правомірним

Херсонський апеляційний суд переглянув цивільну справу за позовом працівниці закладу дошкільної освіти, яка просила визнати незаконним і скасувати наказ про її відсторонення від роботи у зв’язку з відсутністю обов’язкового профілактичного щеплення проти COVID-19, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. В апеляційній скарзі представник працівниці посилався на добровільність вакцинації, дискримінацію за ознакою вакцинального статусу та можливість організації для вихователя дистанційної роботи.

Перевіряючи законність відсторонення, апеляційний суд керувався статтями 43 і 49 Конституції України, статтею 46 Кодексу законів про працю України, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постановою Кабінету Міністрів України  «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 9 грудня 2020 року № 1236 та наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 жовтня 2021 року № 2153.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що працівники закладів дошкільної освіти належали до категорій, для яких на період дії відповідного правового регулювання було передбачено обов’язкове профілактичне щеплення проти COVID-19. Працівниця не надала роботодавцю документа про проведення щеплення або медичного висновку про наявність абсолютних протипоказань до вакцинації, що було підставою для її відсторонення від роботи.

Апеляційний суд також врахував характер роботи позивачки. Виконання обов’язків вихователя передбачало систематичний особистий контакт із дітьми дошкільного віку та іншими працівниками закладу. Доказів того, що на момент відсторонення вона могла повністю виконувати посадові обов’язки дистанційно, матеріали справи не містили.

Колегія суддів врахувала правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21. Відповідно до нього під час вирішення питання про законність відсторонення необхідно враховувати не лише належність працівника до Переліку, затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 жовтня 2021 року № 2153, а й кількість його соціальних контактів, умови праці та можливість організації дистанційної або надомної роботи.

Також враховано позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 761/18691/23, згідно з якою обмеження прав особи може бути виправданим інтересами держави й суспільства, необхідністю захисту прав інших людей та забезпечення нормального функціонування суспільства.

Апеляційний суд визнав, що відсторонення мало тимчасовий і превентивний характер, трудові відносини з працівницею не припинялися, а робоче місце за нею зберігалося. За встановлених обставин такий захід був пропорційним меті захисту здоров’я дітей і працівників закладу.

Доводи щодо експериментального характеру вакцинації, дискримінації та можливості дистанційної роботи суд відхилив. Вимогу про виплату середнього заробітку також не задоволено, оскільки вона була похідною від вимоги про скасування наказу про відсторонення.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 13.07.2026 рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.05.2026 залишено без змін.

Справа №766/26804/21