Програма для кривдників: мета, порядок призначення та роль суду

Домашнє насильство потребує не лише притягнення винної особи до відповідальності, а й заходів, спрямованих на запобігання повторному насильству. Одним із таких механізмів є програма для кривдників.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 19.12.2024 №2229-VIII, програма для кривдника ‒ це комплекс заходів, що формується на основі оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки, формування неагресивної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до власних вчинків та їх наслідків.

Метою Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 №1434, є зміна насильницької поведінки кривдника, формування соціально прийнятних норм і гуманістичних цінностей. Програма передбачає діагностичний, мотиваційний та корекційний блоки, а робота з кривдником спрямовується на усвідомлення причин насильницької поведінки, подолання агресивних моделей реагування, розвиток навичок ненасильницького спілкування та відповідального ставлення до поведінки у сімейних і близьких відносинах.

Направлення на проходження програми може бути як добровільним, так і обов’язковим. Кривдник має право звернутися для проходження програми за власною ініціативою. Водночас у випадках, передбачених законом, направити особу на проходження програми може суд. Закон передбачає, що кривдника може бути направлено судом на строк від трьох місяців до одного року, а виконання таких програм забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання.

У справах про адміністративні правопорушення питання про направлення особи на проходження програми для кривдників врегульовано статтею 39-1 КУпАП. Відповідно до цієї норми, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення адміністративного стягнення має право одночасно вирішити питання про направлення особи на проходження відповідної програми. Постанова суду, якою особу направлено на проходження програми, у триденний строк з дня набрання нею законної сили надсилається до суб’єкта, відповідального за виконання таких програм.

При цьому стаття 173-2 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення ‒вчинення домашнього насильства, домашнього насильства стосовно дитини, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування. Стаття 173-6 КУпАП стосується вчинення насильства за ознакою статі. Саме у справах за цими статтями суд має оцінити, чи є необхідність направити порушника на проходження програми.

Крім того, стаття 283 КУпАП передбачає, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення у справах, передбачених статтями 173-2 і 173-6 КУпАП, повинна містити обґрунтування необхідності або відсутності необхідності направлення порушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП.

У кримінальному провадженні направлення для проходження програми для кривдників може застосовуватися судом як один з обмежувальних заходів відповідно до статті 91-1 Кримінального кодексу України. Такий захід застосовується в інтересах потерпілої особи одночасно з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності чи покарання.

Найчастіше підставою для такого заходу є вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України ‒ домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя, колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває чи перебував у сімейних або близьких відносинах.

Водночас поняття кримінального правопорушення, пов’язаного з домашнім насильством, є ширшим, ніж лише стаття 126-1 КК України. За підходом Верховного Суду, таким може бути будь-яке кримінальне правопорушення, обставини вчинення якого містять ознаки домашнього насильства ‒ фізичного, психологічного, сексуального чи економічного ‒ незалежно від того, чи прямо зазначено це в диспозиції відповідної статті Кримінального кодексу України.

Тому на практиці питання про направлення кривдника на проходження програми може виникати не лише у справах за статтею 126-1 КК України, а й у кримінальних провадженнях щодо умисних тілесних ушкоджень, побоїв і мордування, погроз, незаконного позбавлення волі, сексуального насильства чи інших кримінальних правопорушень, якщо вони вчинені в контексті домашнього насильства щодо особи, яка перебуває з винним у сімейних або близьких відносинах. Така оцінка здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин справи.

Роль суду у реалізації програми полягає не у її безпосередньому виконанні, а у правовій оцінці обставин справи, визначенні необхідності застосування такого заходу, ухваленні відповідного рішення та направленні його для виконання. Організація та забезпечення проходження програм покладаються на місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Суди першої інстанції, що входять до Херсонського апеляційного округу, активно застосовують передбачені законом спеціальні заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству. Зокрема, під час розгляду справ відповідної категорії суди оцінюють не лише обставини вчиненого правопорушення та питання відповідальності особи, а й необхідність застосування додаткових заходів, спрямованих на запобігання повторному насильству. Одним із таких заходів є направлення кривдника на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство або насильство за ознакою статі.

Для Херсонської міської територіальної громади це питання врегульовано на місцевому рівні. Розпорядженням начальника Херсонської міської військової адміністрації від 24.07.2025 № 539р затверджено Програму для кривдників у Херсонській міській територіальній громаді на 2025–2026 роки. Це створює організаційну основу для практичного виконання судових рішень про направлення осіб на проходження такої програми.

Отже, програма для кривдників ‒ це не спосіб уникнення відповідальності, а додатковий механізм впливу на особу, яка вчинила домашнє насильство або правопорушення, пов’язане з ним. Її мета ‒ змінити поведінку кривдника, зменшити ризик повторного насильства та посилити захист постраждалих осіб.

Пресслужба Херсонського апеляційного суду