Судова практика: апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та стягнув заборгованість із заробітної плати

Херсонський апеляційний суд у справі №766/3684/24 (провадження №22-ц/819/235/26) скасував рішення Херсонського міського суду від 22.09.2025 та ухвалив нове рішення про задоволення позову працівниці до Управління освіти Херсонської міської ради щодо стягнення заборгованості із заробітної плати за період 01.09.2023–01.05.2024 у сумі 57 304 грн.

У березні 2024 року представник позивачки звернувся до суду з позовом про стягнення 57 304 грн заробітної плати за період з вересня 2023 року по травень 2024 року.

Позивачка працювала вихователем у закладі дошкільної освіти в місті Херсоні та під час окупації продовжувала виконувати свої обов’язки, однак із серпня 2022 року зарплату не отримувала. Наприкінці грудня 2022 року роботодавець надіслав їй наказ про призупинення трудових відносин.

У подальшому цей наказ було скасовано, а на користь позивачки стягнуто зарплату та середній заробіток за попередній період. Проте після набрання цим рішенням законної сили роботодавець знову не виплачував їй заробітну плату, що і стало підставою для подання нового позову.

Місцевий суд відмовив, виходячи з того, що позивачка «фактично не приступила» до виконання обов’язків, а доказів виконання роботи немає (простій оформлено лише з 09.05.2024). Апеляційний суд визнав ці висновки такими, що не відповідають вимогам законності та обґрунтованості і не враховують специфіку правового режиму воєнного стану та обов’язки роботодавця щодо організації праці.

Суд апеляційної інстанції встановив, що позивачка не виконувала роботу з незалежних від неї причин, оскільки роботодавець (керівництво закладу):

• не надало жодних інструкцій і роз’яснень щодо організації роботи в умовах активних бойових дій та загроз життю;
• не запровадило простій у спірний період і не призупинило дію трудового договору на законних підставах;
• фактично самоусунулося від організації умов праці, а тому негативні наслідки такої бездіяльності не можуть перекладатися на працівника як «слабшу сторону» трудових відносин.

Колегія суддів підкреслила пріоритетність і підвищений захист права на оплату праці: ст. 43 Конституції України, ст. 94, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 1, 15, 21, 22 Закону України «Про оплату праці». В умовах воєнного стану застосовано ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»: бойові дії можуть впливати на строки (відповідальність), але не скасовують обов’язку виплатити належну оплату.

З урахуванням ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд врахував висновки ВС/ВП ВС, зокрема:

• ВП ВС від 26.10.2022 у справі № 905/857/19: форс-мажор не звільняє від обов’язку виплати зарплати; ст. 617 ЦК України не є підставою для невиплати;
• ВС від 20.08.2025 у справі № 337/4651/23: воєнний стан, окупація, обстріли не звільняють роботодавця від обов’язку оплати праці;
• ОП КЦС ВС від 05.05.2025: за відсутності прямого регулювання у випадку незаконного призупинення найбільш подібним механізмом є застосування ст. 235 КЗпП (виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу).

Херсонський апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та ухвалив нове — про стягнення 57 304 грн заборгованості із заробітної плати.

Справа №766/3684/24