Херсонський апеляційний суд не погодився з обранням іншого запобіжного заходу обвинуваченим

На розгляді міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням громадянина К., громадянина О., громадянина В. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст.191, ч. 2 ст.15, ч. 5 ст.191, ч.3 ст.28, ч. 1 ст.366 КК України.

Ухвалою міського суду від 12.08.2025 року клопотання прокурора задоволено та продовжено строк тримання під вартою:

- обвинуваченого громадянина К. на 60 днів до 10 жовтня 2025 року включно з визначеним ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 року розміром застави 4542000 грн.;

- обвинуваченого громадянина О. на 60 днів до 10 жовтня 2025 року включно з визначеним ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.04.2025 року розміром застави 302800 грн.

В апеляційній скарзі адвокати в інтересах обвинувачених гр.К., гр.О. просять скасувати вищевказану ухвалу, обрати відносно них інший запобіжний захід, що непов’язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави до 200000 грн. Зазначають, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 409, ст. 410, 411 КПК України.

Згідно положень ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд, продовжуючи строк дії запобіжного заходу, має перевірити чи не зменшилися на цій стадії кримінального провадження встановлені раніше ризики і чи зможе більш м’який запобіжний захід запобігти цим ризикам. Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою міського суду під час підготовчого судового засідання щодо обвинувачених продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 жовтня 2025 року включно з визначеним раніше ухвалами розміром застави.

Колегія суддів апеляційного суду вказує, що мотивуючи рішення суд дійшов висновку, що на цій стадії судового розгляду кримінального провадження продовжують існувати ризики, передбачені п.1,3 ч.1 ст.177 КПК, які стали підставою для застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначені ризики не зменшилися і що більш м’який запобіжний захід не здатен запобігти цим ризикам. При розгляді клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинувачених суд взяв до уваги тяжкість покарання, яке може бути застосоване у разі доведення винуватості; репутацію кожного обвинуваченого, які раніше до кримінальної відповідальності не притягувались, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебувають; вік та стан здоров’я.

На обґрунтування висновку про продовження існування ризику незаконного впливу на свідків суд взяв до уваги те, що судовий розгляд перебуває на початковій стадії, докази не досліджені, обізнаність обвинувачених з анкетними даними свідків та врахування положень ст. 95 КПК України.

При цьому, колегія Херсонського апеляційного суду зазначила, що доводи апеляційних скарг про недоведеність продовження існування ризиків є непереконливими, адже при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченого та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував як видно, не тільки тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання винуватим у скоєнні інкримінованих злочинів, а і сукупність даних про особу обвинувачених, передбачених ст. 178 КПК України, що в цілому і стало підставою для висновку про продовження існування ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та прийняття рішення про необхідність продовження стосовно обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд навів мотиви, з яких він дійшов висновку про неможливість запобігання існуючим ризикам шляхом застосування більш м’якого запобіжного заходу та навів мотиви, з яких відхилив доводи про наявність підстав для зменшення розміру застави.

Посилань на те, що у соціальному, сімейному, матеріальному стані обвинувачених сталися істотні зміни, які не були враховані судом і які б давали підстави для висновку про зменшення чи нівелювання існуючих ризиків на день постановлення оскарженої ухвали, в апеляційних скаргах не наведено.

Здійснюючи апеляційний розгляд відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КК України в межах апеляційних вимог, колегія суддів зазначила, що запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК та запобігання здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження, при розгляді клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою суд має перевірити чи не зменшилися на цій стадії судового розгляду встановлені раніше ризики і чи зможе більш м’який запобіжний захід запобігти цим ризикам.

Питання доведеності чи недоведеності винуватості на підставі оцінки доказів з точки зору їх достатності, допустимості для доведення винуватості обвинуваченої особи, питання доведеності обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК, в т.ч. і розміру заподіяної злочином шкоди вирішується судом на стадії судового розгляду відповідно до положень ст.368 КПК України і не може бути предметом перевірки апеляційного суду в межах визначених ст.422-1 КПК України.

Аналізуючи посилання апелянтів на непомірність застави, колегія суддів апеляційного суду враховує, що відповідно до приписів ч. 3, 4 ст. 183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

З матеріалів провадження вбачається, що питання визначення застави як альтернативного запобіжного заходу щодо обвинувачених та визначення розміру застави вирішувалося ухвалами слідчого судді іншого суду, розмір застави не змінювався при продовженні строку дії запобіжного заходу.

Вказані ухвали слідчого судді не є предметом даного апеляційного розгляду, а тому Херсонський апеляційний суд не має процесуальних повноважень надавати оцінку судовим рішенням, якими визначено розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави. Ухвалою суду від 12.08.2025 року, що оскаржується, питання визначення розміру застави судом не вирішувалося.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б потягли за собою безумовне скасування оскаржуваної ухвали суду під час апеляційного розгляду не встановлено.

За результатами апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції з підстав та за доводів зазначених в апеляційних скаргах скасуванню не підлягає.

Справа №766/4871/25