Відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – Херсонський апеляційний суд змінив рішення

У лютому 2024 року адвокат в інтересах громадянина О. звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрпошта», третя особа: ПрАТ «Європейський страховий альянс», гр.П. про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову послався на те, що 02.07.2021 о 13.30 год. в м.Херсоні на вул. Перекопська, 31, гр.П. керуючи транспортним засобом ЗИЛ 5301, будучи неуважним, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Хюндай, яким керувала інша особа, та в свою чергу, з транспортним засобом Тойота, яким керувала третя особа, які рухалися в попутному напрямку, внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. 22.07.2021 постановою Білозерського районного суду Херсонської області гр.П. визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Проводились експертні дослідження, в результаті ДТП позивачеві було завдано збитків в розмірі 250 226 грн. Відповідальність власника транспортного засобу ЗИЛ 5301 була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий альянс», яке сплатило страхову виплату в розмірі 120 788,99 грн. Таким чином, позивач вважає, що не відшкодованою залишається сума в розмірі 129 437, 01 грн. На момент ДТП гр.П. працював у ПАТ «Укрпошта» та здійснив ДТП під час виконання трудових обов’язків. За вказаних обставин відповідальність за завдану шкоду має нести саме відповідач ПАТ «Укрпошта».

Рішенням міського суду позов про відшкодування збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь позивача суму завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 24 157,77 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Укрпошта» на користь позивача судові витрати в розмірі 255,65 грн.

Вважаючи, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, адвокат позивача звернувся з апеляційною скаргою, якою просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення по справі яким, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частин першої статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. За змістом указаної норми, за загальним правилом, шкода підлягає відшкодуванню, по-перше, в повному обсязі, по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала. Проте, крім загального правила, є спеціальні, передбачені законом. Одним із таких спеціальних правил є норми про страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15, зазначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виходячи з витрат, пов’язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.

Херсонський апеляційний суд зазначив, що сторонами у справі не заперечувалася правильність нарахованої та виплаченої суми страхового відшкодування. Відповідачем не заперечувалися обставини скоєння ДТП, обов’язку відшкодування шкоди, заподіяної його працівником. Позивачем проведено ремонт та витрачена на відновлювальний ремонт менша сума, ніж визначена експертом, а саме: 250 226 грн., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

З урахуванням висновків Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що у відповідача виник обов’язок сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою - 129 437,01 грн.

Колегія суддів наголосила, що висновок суду першої інстанції про стягнення суми шкоди з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу не ґрунтується на вищенаведених нормах закону та обставинах справи.

За результатами апеляційного розгляду, врахувавши норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про зміну судового рішення в частині визначених до стягнення сум, а саме: суми завданих збитків внаслідок ДТП з 24 157,77 грн. на 129 437 грн. та суми судового збору з 255,65 грн. на 1294,37 грн., а також стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертного дослідження транспортного засобу у розмірі 4000 грн. В іншій частині це ж рішення суду – залишено без змін. З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, вирішено питання розподілу судових витрат за подання апеляційної скарги.

Справа №766/2410/24