Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК України

Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції у відмові в задоволенні позову про визнання батьківства.

Громадянин О. звернувшись до міського суду із позовом до відповідачів, третя  особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради про визнання батьківства, зазначив, що він з 2022 року перебуває у фактичних шлюбних відносинах із відповідачкою гр.Н. На початку їхнього спільного проживання вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем гр.Б., її колишнім чоловіком. Їх шлюб було розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у червні 2023 року. В них народився син, однак під час народження дитини він, як батько, не міг бути присутнім поряд з дружиною через непорозуміння між ними, тому за бажанням останньої у свідоцтві про народження дитини у графі “батько” було записано її колишнього чоловіка. Просив суд визнати його батьком малолітньої дитини.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області у задоволенні позову відмовлено, з тих підстав, що позивачем на підтвердження заявлених вимог не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б достовірно та в сукупності “поза розумним сумнівом” підтверджували походження дитини саме від позивача. Звіт про генетичне тестування на спорідненість, складений у вересні 2024 року експертом з судової генетики ТОВ "test DNK" м. Катовіце, Республіка Польща, не відповідає вимогам статті 106 ЦПК України. Достовірних відомостей про те, що надані на дослідження зразки біологічного матеріалу належать саме позивачу та малолітній дитині, звіт не містить.

Не погодившись з таким рішенням гр.О. оскаржив його в апеляційному порядку.

Відповідно до приписів частини 5 статті 106 ЦПК України, у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).

Судом встановлено, що спір у даній справі виник з приводу батьківства гр.О. відносно дитини, яка народилась в Республіці Польща.

Відповідно до статті 28 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах, ратифікованого Постановою ВР № 3941-XII (3941-12) від 04 лютого 1994 року встановлення і оспорювання походження дитини від певної особи регулюється законодавством тієї Договірної Сторони, громадянином якої є мати дитини в момент народження дитини. Але достатнім є дотримання форми визнання дитини, що передбачена законодавством тієї Договірної Сторони, на території якої визнання має бути або було здійснене. З огляду на положення Договору про правову допомогу, даний спір підлягає розгляду за законодавством України, оскільки мати дитини є громадянкою України та визнання походження дитини має бути здійснене на території України, з урахуванням положень цього Договору.

На підтвердження позовних вимог позивач надав копію звіту про дослідження, виданого лабораторією досліджень ДНК ТОВ "test DNK" м. Катовіце, Республіка Польща, із перекладом з польської мови на українську із нотаріальним посвідченням справжності підпису перекладача.

Колегія суддів дійшла висновку, що наданий звіт про генетичне дослідження не відповідає вимогам, оскільки не засвідчений в установленому порядку відповідним органом (відсутня печатка), а також не містить відомостей про те, що особа, яка його склала, попереджена (обізнана) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що його підготовлено для надання до суду, що з урахуванням підстав, зазначених судом першої інстанції, ставить під сумнів його достовірність, а отже обґрунтовано відхилено судом.

Долучені до позовної заяви копії фотокарток суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги, навівши мотиви, з якими погодився апеляційний суд, оскільки вони навіть не ідентифікують особу відповідачки і малолітньої  дитини, не відповідають вимогам належності доказів, а саме: доведення факту спільного проживання позивача і відповідачки, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання.

Інших беззаперечних доказів, які б дали змогу дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог позивачем не було надано.

За результатами апеляційного розгляду, скарга залишена без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області залишено без змін.

Справа № 766/3263/24