Водій не зміг уникнути відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння

Постановою Херсонського міського суду Херсонської області громадянина М. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнено судовий збір в сумі 605,60 грн.

Втім громадянин М. оскаржив постанову до Херсонського апеляційного суду.

У скарзі апелянт послався на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а висловив незгоду з протоколом, у протоколі не сформульовано, який саме огляд апелянт мав пройти на вимогу поліцейського, неправильно кваліфіковано його дії. Окрім цього, апелянт вважає, що із зафіксованого на відеозаписі, не вбачається висловлення чіткої та усвідомленої відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, також посилався на те, що тест на стан алкогольного сп`яніння має один номер, однак в чеку, доданому до протоколу його номер зазначено інший. Вважав, що позитивний результат приладу «Драгер» повністю сфальсифікований, працівники поліції самостійно вибрали мундштук, самостійно його відкрили, а потім запропонували продути прилад.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами провадження, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, наданими відеофайлами, зафіксованими патрульними з нагрудного відеореєстратору та ін.

З відеозапису з нагрудних відео-реєстраторів поліцейських вбачається, що після зупинки водія поліцейські запропонували останньому пройти огляд на стан сп’яніння на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер», на що останній погодився та після виявлення результату — 0,72 % висловив із ним незгоду, при цьому відмовився пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Доводи про те, що громадянин М. не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а висловив незгоду з протоколом, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, де зафіксовано порядок, підстави проведення огляду водія, факт незгоди апелянта як із результатами огляду на місці зупинки, так із складенням щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, було роз`яснено підстави проведення огляду, озвучено ознаки алкогольного сп’яніння, проти чого останній не заперечував. Ці ж обставини щодо наявності у водія ознак алкогольного сп`яніння зафіксовано у протоколі та доданих до нього документах. Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими твердження вказані у апеляційній скарзі щодо розбіжностей в номері тесту, долученого до протоколу про адміністративне правопорушення та озвученому поліцейською на відеозаписі, оскільки дата, час і місце проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а також результат огляду, що зафіксовані на відеозаписі, співпадають із тими, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, що виключає сумнів у їх достовірності.

Тож за результатами апеляційного розгляду залишено в силі оскаржувану постанову та накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення.

Справа №766/14616/24