Апеляційний суд залишив у силі 8 років позбавлення волі: версія засудженого про стан необхідної оборони спростовується обставинами вчинення злочину

Чоловіка визнано винним у  заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч.2  ст. 121 КК України), та призначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

В апеляційні скарзі захисник послався на неправильну кваліфікацію вчиненого злочину, оскільки, на його думку, в діях засудженого відстежуються ознаки перевищення меж необхідної оборони. Зазначає, що потерпілий розпочав сварку та бійку, намагався заволодіти коштами засудженого.

За результатами апеляційного розгляду та перевірки зазначених доводів скарги, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновками суду першої інстанції про відсутність стану необхідної оборони, про що свідчать конкретні обставини вчинення злочину, а досліджені докази в їх сукупності беззаперечно доводять винуватість чоловіка в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень.

Так, версія обвинуваченого про перебування у стані необхідної оборони є непереконливою з огляду на те, що будь-яких тілесних ушкоджень у засудженого не виявлено, удари потерпілому він наносив по голові руків’ям сокири стоячи над ним, коли той сидів на дивані і в момент нанесення  ударів ніяких дій не робив та опору не чинив.

Тож правильним є висновок, що визначальним у поведінці  засудженого за таких обставин було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися) та ці дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони.

Оскаржуваний вирок апеляційним судом залишено без змін.

Нагадаємо, відповідно до вимог ч.1 ст.36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.