Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постановою місцевого суду чоловіка визнано винним у вчиненні домашнього насильства (ч.1 ст.173-2 КУпАП) та застосовано адміністративне стягнення - штраф у сумі 170 грн. Суд встановив, що останній вчинив насильство психологічного характеру відносно своєї дружини.
Чоловік оскаржив вказану постанову в апеляційному порядку, посилаючись на невинуватість у вчиненні адмінпорушення та неповне з’ясування судом усіх фактичних обставин справи.
Заслухавши сторін, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, Херсонський апеляційний суд погодився із висновком про доведеність вини чоловіка у вчиненні правопорушення.
Так, потерпіла пояснила, що протягом останнього часу з боку її чоловіка по відношенню до неї відбувалось домашнє насильство різного характеру. Через його поведінку вона була змушена разом з дитиною поїхати до «Кризового центру для осіб, які постраждали від домашнього насильства», де попросила притулку і вже співробітники останнього повідомили про ситуацію в поліцію.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що раніше, відповідно до постанови апеляційного суду чоловікові було видано обмежувальний припис на 6 місяців.
Апеляційний суд у цій справі дійшов висновку, що, суд першої інстанції, оцінюючи докази у сукупності, обґрунтовано надав перевагу показанням потерпілої та критично оцінив пояснення правопорушника про невинуватість у вчиненні домашнього насильства, оскільки з його боку тривалий час спостерігається неправомірна поведінка по відношенню до своєї дружини.
Тож Херсонським апеляційним судом оскаржувану постанову залишено без змін.
Нагадаємо, ч.1 статті 173-2 КУпАП передбачає накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до семи діб за
вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.