Що є визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження?

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст.293 Цивільного процесуального кодексу України).  Тобто, особливістю інституту окремого провадження в цивільному судочинстві є відсутність спору про право, що, у свою чергу,  підлягає вирішенню у порядку позовного провадження з дотриманням принципу змагальності сторін.

Розглядаючи апеляційну скаргу на рішення місцевого суду, яким встановлено факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду звернула увагу, що справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

При цьому, для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Таким чином, як зазначає колегія суддів, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Так, жінка звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім’єю, пояснивши, що тривалий час вона разом із дочкою проживали зі спадкодавцем як подружжя: мали спільний побут  та спільний сімейний бюджет, вели спільне господарство, виховували доньку заявниці та вирішували життєві питання.

Звертаючись до суду із зазначеною заявою, жінка пояснила, що після смерті  чоловіка, з яким вона проживала однією сім’єю, вона звернулась до державного нотаріуса, який їй роз’яснив порядок вступу у спадщину та  з метою прийняття спадщини необхідність встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім’єю.

Рішенням місцевого суду заяву задоволено, встановлено факт проживання заявниці та померлого однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу понад п’ять років.

Донька спадкодавця, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилалася на наявність спору про право, оскільки заявниця в судовому порядку оспорює право власності на половину будинку, який належав її батькові.

Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що у даному випадку існує спір про право на спадкове майно. Про наявність спору свідчить позовна заява про визнання майна спільною сумісною власністю, виключення 1/2 частини зі спадкового майна та визнання права власності, з якою звернулася до суду заявниця. Право заявниці на спадкове майно оспорює  донька померлого - спадкоємниця першої черги, яка у липні 2019 року звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Тож вказаний спір необхідно розглядати у порядку позовного провадження.

Таким чином, Херсонським апеляційним судом оскаржуване рішення місцевого суду скасовано, а заяву про встановлення факту проживання однією сім’єю залишено без розгляду.

Пошук судових рішень за вказаною справою можна здійснити в Єдиному державному  реєстрі судових рішень за єдиним унікальним номером справи №663/1435/19.