Що слід враховувати при зверненні до суду із заявою про зміну чи встановлення способу або порядку виконання рішення суду?

Належне виконання рішення суду є важливим і невід’ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини.

Саме з метою забезпечення своєчасного захисту та відновлення порушеного права особи в Цивільному процесуальному кодексі Україні закріплено інститут встановлення чи зміни способу або порядку виконання судового рішення.

Зокрема, відповідно до ст. 435 Цивільного процесуального кодексу України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

При цьому, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Заява про встановлення чи зміну способу або порядку виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Важливо мати на увазі, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб. Тобто, у такому разі слід відрізняти способи захисту цивільного права, передбачені ст.16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду.

   Отже, у разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення варто пам’ятати, що:

• із відповідною заявою слід звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
• із такою заявою можуть звернутися виключно стягувач чи виконавець;
• для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
• на виконання вимог цивільного процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.

Так, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду розглянула апеляційну скаргу на ухвалу місцевого суду про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного майна, за зустрічним позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності на майно. Скаржник посилався на те, що боржник відмовилась передати йому майно згідно з рішенням суду, а виконавчий лист йому повернуто без виконання у зв`язку з тим, що рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання. У зв`язку з цим заявник просив змінити спосіб та порядок виконання рішення суду шляхом стягнення на його користь вартості майна, виділеного йому у власність рішенням місцевого суду, в загальній сумі 49900 грн,

Апеляційний суд звернув увагу, що  поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб. Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 10.06.2019 року у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 року у справі № 2-749/11/2229.

У даній справі посилання скаржника на відмову боржника передати йому майно не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, відсутні будь-які докази неможливості виконання рішення суду, посилання стягувача на той факт, що боржник намагалась передати йому інше майно, аніж те, що визначено рішенням суду не підтверджено жодними належними та допустимим доказами та не можуть бути визнані обставинами, що ускладнюють або виключають виконання рішення, зокрема, відсутність майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, - не встановлена.

Таким чином, колегія суддів Херсонського апеляційного суду  дійшла висновку, що зміна способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення вартості майна, виділеного скаржнику у власність, є фактично зміною рішення по суті та зміною способу захисту порушеного права, що є неприпустимим (справа № 648/546/17).