Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Учасники дорожнього руху мають право, зокрема, на безпечні умови дорожнього руху та на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху (ч.3 ст.14, ч.1 ст.16 Закону України «Про дорожній рух»).
При цьому, власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася з їх вини (ст.24 Закону України «Про дорожній рух»).
Проте для відшкодування матеріальної шкоди, завданої власникам транспортних засобів неналежним експлуатаційним станом доріг, необхідним є з’ясування суб’єкта відповідальності, тобто належного відповідача, від чого залежить ефективний та своєчасний захист порушених прав.
Тож якщо пошкодження транспортного засобу або ДТП сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, слід звернути увагу на такі положення спеціальних нормативних актів.
Так, автомобільні дороги поділяються на:
Відповідно до ст. 10 вказаного Закону, зокрема, органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є:
Орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає, зокрема, за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом (ст.13 Закону).
Що ж до вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, то управління функціонуванням та розвитком цих автомобільних доріг здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст.17 Закону).
Відповідальність за відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, несуть відповідні органи місцевого самоврядування, до відання яких належить управління функціонуванням та розвитком зазначених вулиць і доріг населених пунктів (ст.21 Закону).
Тож важливим для звернення до суду з позовом про відшкодування завданих неналежним станом доріг збитків є з’ясування питання, до відання якого з органів (державної влади чи органів місцевого самоврядування) віднесено управління станом відповідних автомобільних доріг, оскільки чинне законодавство передбачає розмежування сфер відповідальності відповідних органів управління автомобільними дорогами.
Крім того, слід мати на увазі, що з огляду на принцип змагальності сторін та необхідність доведення обставин, які мають значення для справи і на які позивач посилатиметься як на підставу своїх вимог про відшкодування матеріальної шкоди, необхідним є надання доказів факту заподіяння шкоди саме неналежним станом доріг, а також розміру завданої шкоди.
Так, Херсонським апеляційним судом було переглянуто рішення місцевого суду у цивільній справі за позовом власника автомобільного транспорту до Служби автомобільних доріг у Херсонській області, третя особа - державне підприємство «Херсонський облавтодор» про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позивач посилався на те, що внаслідок ДТП, яка сталася через недотримання Службою автомобільних доріг у Херсонській області чинних норм та стандартів щодо утримання автомобільних доріг загального користування, його автомобіль отримав значні механічні пошкодження і загальна сума спричиненої йому матеріальної шкоди складала 232 723,67 грн.
Рішенням місцевого суду позовну заяву задоволено частково та стягнуто відповідача відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 232 723,67 грн та судові витрати у розмірі 2 327, 24 грн; в частині відшкодування моральної шкоди – відмовлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного відповідачем рішення, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Херсонського апеляційного суду частково погодилася з висновками місцевого суду.
Зокрема, постановою місцевого суду у справі про адміністративне правопорушення, залишеній апеляційним судом без змін, встановлено, що причиною ДТП, що сталася за участю автомобіля позивача є неналежний стан дороги (вибоїни) та відсутність попереджувальних дорожніх знаків.
Оскільки згідно з висновком автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля на момент оцінки перевищує ринкову вартість транспортного засобу, застосуванню підлягає порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який регламентовано статтею 30 Закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому, вказаний порядок згідно зі статтею 8 ЦК може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
З огляду на те, що позивач не погодився із визнанням транспортного засобу фізично знищеним і залишив пошкоджений автомобіль у себе, то відшкодуванню підлягає майнова шкода у розмірі, що становить різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Тож апеляційним судом оскаржуване рішення змінено в частині зменшення стягнутого зі Служби автомобільних доріг у Херсонській області розміру майнової шкоди до 218 719 грн. 67 коп. і відповідного розміру судового збору.
Ілюстративний матеріал із мережі Інтернет
_03_03.png)
