Обвинуваченому у державній зраді продовжено строк дії запобіжного заходу, без визначення розміру застави

На розгляді міського суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням громадянина К. у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.7 ст.111-1 КК України.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м.Миколаєва відносно підозрюваного гр.К. застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Дія вказаного запобіжного заходу неодноразово продовжувалася, востаннє - ухвалою міського суду від 24.06.2025 року.

В ході судового провадження у даному кримінального провадженні прокурор звернувся до суду із клопотанням в якому просив продовжити обвинуваченому гр.К.  строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Своє клопотання прокурор обґрунтовував тим, що гр.К. обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, передбачених ч.7 ст.111-1 КК України - добровільне зайняття посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території та ч.2 ст.111 КК України державна зрада, тобто, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану. Крім того прокурор послався на те, що продовжують існувати ризики того, що обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення (п.п.1, 3, 5 ч.1ст.177 КПК України).

На думку сторони обвинувачення запобігти вказаним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, адже інші більш м’які запобіжні заходи не здатні запобігти наведеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Ухвалою міського суду від 17.07.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено та обвинуваченому продовжено строк тримання під вартою, терміном до 14.09.2025 року.

Не погоджуючись із таким рішенням, обвинувачений подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу та застосувати стосовно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням обов’язків, передбачених ст.194 КПК України.

Колегія суддів апеляційного суду зазначила, що суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що продовжують існувати ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки лише шляхом застосування даного запобіжного заходу можливо запобігти ризикам, вказаним у п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім того, суд також послався на приписи ч.6 ст.176 КПК України, які визначають особливості застосування запобіжних заходів до осіб, які підозрюються/обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2 КК України.

Херсонський апеляційний суд перевіривши зазначене судове рішення у відповідності із доводами апеляційної скарги, дійшов висновку, що місцевим судом дотримано вимоги процесуального законодавства та обґрунтовано продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Застосування (продовження) запобіжних заходів стає можливим при наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч.1ст.177 КПК України.

Рішення про продовження одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Аналізуючи питання щодо доцільності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд першої інстанції надав оцінку, як відомостям про тяжкість та характер інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень в контексті застосування запобіжного заходу, так і питанню існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого.

На переконання суду апеляційної інстанції, встановивши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про подальше існування ризику переховування обвинуваченого від суду, адже з огляду на особливу тяжкість інкримінованих гр.К. злочинів, суворість можливого покарання, перебуваючи на волі, обвинувачений може вдатися до переховування від суду. В матеріалах провадження відсутні будь-які відомості про наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв’язків, до того ж вбачається, що обвинувачений знайомий та обізнаний з анкетними даними свідків у кримінальному провадженні, а тому наявний ризик незаконного впливу обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні.

Крім того, колегія суддів наголосила на тому, що оскільки інкримінований обвинуваченому злочин спрямований проти національної безпеки України, тому перебуваючи на волі, в умовах триваючої збройної агресії російської федерації проти України, існує ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, як зазначив суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність правових підстав для продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а прийняте судом рішення відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

За результатами апеляційного розгляду, колегія суддів підстав для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не знайшла.

Справа №766/18908/24