Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення міського суду та постанову Херсонського апеляційного суду в частині задоволеної позовної вимоги – залишив без змін

У квітні 2024 року гр.І. звернулась з позовом до гр.Р. про визнання права на частину автомобіля із компенсацією вартості цієї частини. Позов мотивований тим, що з 2009 року позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було придбано спільне майно, зокрема автомобіль марки Мазда-6. За рішенням суду Приморського районного суду м.Одеса шлюб між сторонами по справі було розірвано, визнано за позивачкою право власності на 1/2 частину квартири, у визнанні права власності на 1/2 частину автомобіля було відмовлено, оскільки на час розгляду справи автомобіль відповідачем було продано. У договорі купівлі-продажу спірного автомобіля його ціна була визначена за згодою сторін - 45 000 гривень та може не відповідати його дійсній вартості, як вказує позивачка. Гр.І. вказала і на те, що добровільно вирішити питання щодо компенсації неможливо, тому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, вартістю 87 780 грн., із компенсацією вартості цієї частини; стягнути з відповідача на її користь компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля, що складає 87 780 грн, стягнути судові витрати.

Заочним рішенням міського суду позовні вимоги гр.І. задоволено, вирішено питання розподілу судових витрат. Ухвалою міського суду в задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення відмовлено.

Постановою Херсонського апеляційного суду апеляційну скаргу гр.Р. задоволено частково, рішення Херсонського міського суду Херсонської області в частині визнання за позивачкою права власності на 1/2 частину автомобіля марки Мазда-6, скасовано, провадження в справі в цій частині закрито; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що норми закону свідчать про презумпцію спільної сумісної власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об’єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Врахувавши відповідні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду, те, що вартість майна, яка підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи, а також те, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв’язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, колегія суддів  погодилася із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки спірне майно придбане сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти подружжя, то автомобіль є об’єктом спільної сумісної власності подружжя і, так як відповідач здійснив його продаж без повідомлення про це позивачку та без отримання її згоди, він має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості - 87 780 грн, що відповідає дійсній вартості майна на час розгляду справи (середня ринкова вартість транспортних засобів).

При цьому, колегія суддів Херсонського апеляційного суду звернула увагу, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси, яке набрало законної сили, серед іншого, вже було відмовлено в задоволенні позову сторонам про визнання за гр.І. права власності на 1/2 частину автомобіля. Тож, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги позивачки в частині визнання за нею права власності на 1/2 частину автомобіля, оскільки зазначені позовні вимоги були вирішені судом при розгляді іншої справи, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження. В іншій частині, а саме стягненні компенсації, рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги не спростовується, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Сторона відповідача, не погодившись із вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, звернулась із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просили оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивачки компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 87 780 грн. Аргумент касаційної скарги з приводу того, що відповідач був позбавлений можливості надати суду аргументовану правову позицію касаційний суд відхилив.

У висновку колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без дотримання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень касаційного суду. У зв’язку із наведеним, касаційний суд вважав, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині - без змін.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2025 року у справі №766/6626/24 (провадження №61-6151св25).