Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Постановою суду першої інстанції громадянина М. визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126, ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На вказану постанову від адвоката гр.М. надійшла апеляційна скарга, якою просять скасувати постанову в частині притягнення гр.М. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП. Обґрунтування апеляційних вимог складається з того, що у матеріалах справи відсутні докази керування транспортним засобом гр.М., що виключає наявність в його діях складу та події адміністративного правопорушення, оскільки відеозаписи, які надані поліцейським починаються з того, що вони розмовляють з гр.М. біля автомобіля, який стоїть.
Херсонський апеляційний суд зауважив, що зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисник не оспорює факт відмови гр.М. від проходження огляду на стан сп’яніння, дотримання поліцейським вимог ст. 266 КУпАП щодо проведення огляду та фіксування відмови у його проведенні. Не наведено в апеляційній скарзі захисником і доводів на спростування висновків суду про те, що гр.М. як особа, якій посвідчення водія видано вперше і строк дії якого закінчився, має нести адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом. Захисник в скарзі навів лише доводи про те, що у матеріалах справи відсутні докази керування гр.М. транспортним засобом у день та час зазначені у протоколах та зазначає, що недоведеність, що гр.М. був водієм транспортного засобу свідчить про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, Херсонський апеляційний суд врахував, що докази у справі узгоджуються між собою, є належними, допустимими, достовірними та доводять наявність в діях гр.М. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 , ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Як вказує суд апеляційної інстанції, суд першої інстанції оцінив докази які були надані та надав належну оцінку доказам у їх сукупності, проаналізував доводи гр.М. на свій захист та його захисника, навів переконливі мотиви їх відхилення. Належність і допустимість доказів, покладених в основу судового рішення захисник в апеляційній скарзі не оспорює.
При цьому, пояснення гр.М., які надані під час апеляційного розгляду суперечать обставинам, які зафіксовані у доказах, які надані суду та покладені в основу оскаржуваної постанови.
Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що об’єктивних даних зафіксованих на відеозаписах, всупереч твердженням апеляційної скарги, цілком достатньо для підтвердження обставин, вказаних в протоколах про адміністративне правопорушення. Сукупність цих даних та зафіксованих обставин свідчить про те, що гр.М. 18.01.2025 року близько 20.32 год. до моменту паркування у дворі будинку по вул.Покришева, керував автомобілем та не вбачає підстав для визнання відеозаписів неналежними та недопустимими доказами.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що доводи скарги спростовуються матеріалами провадження, а постанова суду скасуванню не підлягає.
Справа №766/1268/25
_03_03.png)
