Рішення про стягнення з товариства на користь орендодавця заборгованості з орендної плати Херсонським апеляційним судом залишено в силі

Між громадянкою А. та товариством, як орендарем, був укладений договір оренди землі, з відповідними додатковими угодами до нього. Відповідно до умов орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку, яка належить гр.А., площею 3,13 га, розташовану на території Чарівненської сільської ради. Договір було укладено строком до 30.11.2024 року. Орендна плата встановлена в розмірі 5,47% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки (108134,30грн.) за рік оренди. Виплата орендної плати має здійснюватися орендарем у період з 01 серпня до 31 грудня кожного року. Разом з тим, орендар не виконував свої зобов’язання щодо сплати орендної плати. Орендна плата за 2022, 2023 та 2024 роки не була сплачена.

Рішенням Великоолександрівського районного Херсонської області від 27 січня 2025 року позов задоволено, стягнуто з товариства на користь гр.А. 17212,74 грн. заборгованості з орендної плати. Вирішено питання судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що саме на відповідача у справі покладено обов’язок доказування відсутності вини у невиконанні зобов’язання за договором оренди з внесення орендної плати, однак товариством не доведено наявності форс-мажорних обставин які б унеможливлювали користування об’єктом оренди і, як наслідок, своєчасної сплати орендної плати. При цьому, у справі відсутні докази виконання відповідачем обов’язку податкового агенту, а тому суд вважав, що відсутні підстави для відрахування податків і зборів при стягненні заборгованості з орендної плати.

Не погодившись із рішенням суду товариство звернулось із апеляційною скаргою, обґрунтовуючи тим, що на дату подання позову, строк виплати орендної плати за 2024 рік ще не настав, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними. Крім того зазначили, що судом не було враховано, що відповідно до договору з суми орендної плати, яка належить до виплати орендарем як податковим агентом, утримуються податки та збори, передбачені чинним законодавством, як наслідок було невірно визначено розмір стягнутої судом заборгованості. Також посилаються на те, що з початку вторгнення військ рф значна територія Херсонської області була окупована аж до 11.11.2022 року, в тому числі і там, де знаходяться масиви земельних ділянок товариства, майже всі працівники підприємства покинули територію області, відновлення діяльності не відбулося, що обумовлює неможливість виплати орендної плати за 2022 рік. Крім того, земельні ділянки є непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забрудненням вибухонебезпечними предметами.

За результатами розгляду справи в Херсонському апеляційному суді, колегія суддів зауважила, що за нормами закону та висновками Верховного Суду у разі, якщо боржник, у даному випадку орендар — товариство, посилається на причину невиконання зобов’язання на наявність обставин, які він вважає форс-мажорними, він має надати докази того, що саме ці обставини перешкодили йому у виконанні зобов’язань. В даному випадку товариство обмежилось лише посиланням на військові дії на території України та Херсонської області зокрема, але не надало доказів на підтвердження того, які саме обставини (окупація територій, де розташовані орендовані земельні ділянки; їх безпосередня близькість до зони бойових дій тощо) вплинули на господарську діяльність підприємства. Товариство не надало доказів того, що зупинило роботу у зв’язку з воєнним станом. Надане стороною відповідача розпорядження «Про доповнення переліку суб’єктів господарювання, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили», відповідно до якого товариство було визнано підприємством, що постраждало внаслідок обставин непереборної сили, наведених обставин не підтверджує. Також відсутні докази отримання відповідачем відповідного сертифікату Торгово-промислові палати в Україні із засвідченням таких обставин.

Апеляційний суд погодився з позицією суду першої інстанції про те, що факт перебування вказаної земельної ділянки на території України, яка в період часу з 09 квітня 2022 року по 11 листопада 2022 року входила до тимчасово окупованої російською федерацією території України, сам по собі також не може свідчити про очевидну неможливість використання відповідачем її у своїй господарській діяльності, а отже неможливість виконання останнім взятих на себе зобов’язань з орендної плати. Адже самі по собі лише посилання на вказаний факт, без надання належних доказів на підтвердження неможливості виконання відповідних зобов’язань за договором оренди землі, не можуть бути підставою для звільнення від вказаних зобов’язань.

Колегія суддів також зазначила, що факт не здійснення посівної кампанії в 2022 та 2023 році, товариством так само не підтверджено належними та допустимими доказами. Крім того, з боку представників товариства не було направлено орендодавцю жодного повідомлення про неможливість використання вказаної земельної ділянки, відомості щодо виникнення обставин непереборної сили до відома гр.А. доведені не були.

Колегія суддів апеляційного суду також не прийняла аргументи апеляційної скарги про те, що суд помилково визначився із розміром орендної плати, що підлягала виплаті позивачу, не врахувавши, що з цієї суми мають бути утримані податки та збори.

За таких обставин Херсонський апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність  доводів апеляційної скарги щодо відсутності вини товариства у невиконанні обов’язку щодо виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки.

Справа № 650/1548/24