Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Судом першої інстанції громадянина О. було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.125 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки; за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим гр.О. визначено остаточне покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки. Зобов’язано останнього періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Гр.О. було визнано винуватим у тому, що він 09.07.2024 близько 21:00 години, відкривши хвіртку проник на територію домоволодіння, не реагував на неодноразові прохання жительки домоволодіння покинути територію. Крім того, в цей же час, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки в область голови потерпілої гр.І., в результаті чого заподіяв останній легкі тілесні ушкодження.
За результатом апеляційного перегляду колегія суддів Херсонського апеляційного суду дійшла висновку, що судом першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання поза увагою залишено той принцип, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення.
Так, апеляційний суд звернув увагу, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання врахував характер та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, наявність пом’якшуючої покарання обставини - щире каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин, проте належним чином не мотивував такого рішення та не врахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений наніс ряд легких тілесних ушкоджень потерпілій, яка є особою жіночої статі та завідомо для обвинуваченого фізично слабша, при цьому заподіяно шкоду здоров’ю потерпілої, яке є однією з найвищих соціальних цінностей.
Також апеляційний суд не залишив поза увагою, що потерпіла має статус внутрішньо переміщеної особи, яку змусили залишити (покинути) своє місце проживання, що ставить її у більш вразливе становище та вимагає від держави належних заходів щодо захисту прав і свобод. В той же час, обвинувачений не працює та суспільно-корисною працею не займається, раніше судимий за вчинення тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів. Інкриміновані кримінальні проступки скоїв в період непогашеної судимості.
На переконання колегії суддів наведені вище обставини значно підвищують суспільну небезпечність вчиненого гр.О. кримінального правопорушення та його особи.
Таким чином, вирок суду першої інстанції в частині призначення гр.О. покарання Херсонським апеляційним судом скасовано, ухвалено в цій частині новий, яким призначено наступне покарання: - за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць; - за ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено гр.О. остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 1 місяць.
Справа № 766/11675/24
_03_03.png)
