Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Чоловік звернувся до управління водних ресурсів із позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач вважав своє звільнення з посади у зв’язку із скороченням чисельності штату працівників незаконним, оскільки йому при повідомленні про зміну істотних умов праці не було запропоновано інших вакантних посад, а від запропонованої посади він відмовився, адже остання не відповідає посаді, яку він обіймав.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що під час процедури звільнення позивача роботодавцем було дотримано вимоги законодавства про працю.
Колегія суддів Херсонського апеляційного суду не погодилася з такими висновками, з’ясувавши, що у відповідача дійсно відбулося скорочення посади позивача, він був повідомлений під підпис про майбутнє звільнення, аналогічної скороченій вакантної посади у відповідача не було, проте в порушення положень трудового законодавства останнім не було запропоновано позивачу інших вакантних на той час посад.
Так, суд апеляційної інстанції звернув увагу, що за змістом ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України власник є таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Тож за результатами апеляційного розгляду оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимог про поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, стягнуто з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 79 044,56 грн з утриманням встановлених чинним законодавством податків, зборів та інших обов’язкових платежів.
Ознайомитись із судовими рішеннями у цій справі можна в Єдиному державному реєстрі судових справ за № 654/4491/20.
_03_03.png)
