Засуджений за умисне вбивство надалі відбуватиме покарання: апеляційний суд відмовив в умовно-достроковому звільненні

Самі по собі поодинокі заохочення за належну поведінку та навчання і відсутність стягнень не свідчать, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим покарання у виді позбавлення волі перестає бути доцільним і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання.

Засудженого до 11 років позбавлення волі за вчинення особливо тяжкого злочину проти життя людини - умисного вбивства (ч.1 ст.115 Кримінального кодексу України) судом першої інстанції було умовно-достроково звільнено від подальшого відбування покарання.

За результатами апеляційного перегляду, колегія суддів Херсонського апеляційного суду  не погодилася з висновком місцевого суду про наявність такої поведінки засудженого під час відбування покарання, яка б свідчила про його виправлення та давала б підстави для звільнення його достроково.

Так, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що засуджений відбуває покарання за особливо тяжкий злочин проти життя особи, що на переконання колегії суддів, має вагоме значення при вирішенні питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання; за весь час відбування покарання засуджений  не був працевлаштований.

Крім того,  апеляційним судом враховано, що за весь час відбування покарання засуджений отримував лише по одному заохоченню на рік, починаючи з 2015 по 2018 роки, одне – у 2020 році та два - у 2021 році за зразкову поведінку, що є обов’язком кожного засудженого.

Водночас, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого.

Тож колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що самі по собі поодинокі заохочення за належну поведінку, навчання і відсутність стягнень не свідчать, що процес виправлення засудженого досяг тієї стадії, на якій подальше відбування ним призначеного покарання перестає бути доцільним і до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення.

Справа №648/1854/21