Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Чоловік звернувся до суду з позовом до житлово-комунального підприємства про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позивач пояснив, що працював у відповідача охоронником безперервно протягом останніх десяти років, сумлінно виконуючи свої трудові обов`язки; 14 грудня минулого року він пропустив на охоронювану територію працівників ЗАТ «Київстар», які обслуговували вишку мобільного зв`язку, розташовану на території підприємства, а директор вказаного підприємства зробив зауваження позивачу, що пропустив на охоронювану територію автомобіль із сторонніми людьми, та розпорядився звільнити позивача за п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України (систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення).
Проте позивач вважає, що дисциплінарного проступку не вчиняв, допущені на територію підприємства особи не є сторонніми, ними було пред`явлено документ з правом обслуговування вежі мобільного зв`язку.
Рішенням місцевого суду у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного позивачем рішення суду першої інстанції, колегія суддів Херсонського апеляційного суду зауважила, що право роботодавця застосувати заходи щодо дотримання працівниками підприємства трудової дисципліни не може бути свавільним та має ґрунтуватися на нормах права.
З аналізу змісту п. 3 ст. 40 КЗпП України вбачається, що для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни має бути доведеним факт конкретного дисциплінарного проступку, який полягає у протиправному та винному невиконанні або неналежному виконанні трудових обов`язків, а також факт попереднього порушення трудової дисципліни (одне чи декілька), за яке до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Крім того, апеляційний суд встановив, що працівники ЗАТ «Київстар» мали право знаходитися на території підприємства відповідно до умов укладеного договору про надання послуг з утримання обладнання.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відсутність передбачених законом підстав для звільнення позивача.
Тож Херсонським апеляційним судом оскаржуване рішення скасовано, позивача поновлено на посаді та стягнуто з підприємства на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу.