Херсонський апеляційний суд залишив під вартою обвинуваченого у скоєнні ряду кримінальних правопорушень, серед яких тяжкий злочин

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою, обвинувачений  звернувся з апеляційною скаргою до Херсонського апеляційного суду, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Особа обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.187 КК України.

Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду погодилася з висновком місцевого суду, зауваживши, що тяжкість покарання, що загрожує  обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, серед яких тяжкий злочин, за вчинення якого передбачена відповідальність до 10 років позбавлення волі, а також те, що обвинувачений неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання у виді позбавлення волі, не має міцних соціальних зв’язків та постійного джерела доходу для існування, підтримує зв’язки з особами антисоціальної спрямованості свідчить про наявність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, і дає  підстави вважати,  що з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов’язків та запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню продовження строків тримання обвинуваченого під вартою є виправданим.

Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідає охороні прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої, що не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тож Херсонський апеляційний суд залишив оскаржувану ухвалу місцевого суду без змін.