Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Суди на українських землях протягом першої половини ХІХ ст. будувалися за становим принципом. Їх діяльність сприяла зміцненню політичного й економічного становища дворянства. У Катеринославській, Таврійській, Харківській (до 1835 р. - Слобідсько-Українській), Херсонській (до 1812 р. - Миколаївській) губерніях судочинство було приведено у повну відповідність із судовою системою центральної Росії.
Судами першої інстанції були повітові земські суди (для дворян і державних селян), магістратські й ратушні у містах (для купців і міщан). Повітові й міські суди розглядали як цивільні, так і кримінальні справи, які не передбачали смертної кари, позбавлення честі й тілесних покарань. Ці суди виконували також нотаріальні дії. Кріпосних селян судили поміщицькі суди. З 1837 р. для суду в цивільних і незначних кримінальних справах над державними селянами засновувалися волосні та сільські розправи.
Другою апеляційною й ревізійною інстанцією вважалися створені в губерніях палати кримінального суду і палати цивільного суду. Кожна палата складалася із призначених урядом голови й радника та чотирьох обраних засідателів (по два від дворян і купців).
Окрім того, в губерніях діяли позастанові совісні суди (розглядали цивільні справи у примирливому порядку, а також кримінальні справи про злочини божевільних і малолітніх), надвірні суди (для різночинців та осіб невизначеного стану). У 1808 р. в Одесі виник комерційний суд, склад якого (голова, чотири члени і юрисконсульт) обирався купецтвом. Пізніше, відповідно до “Установлення комерційних судів” (1832 р.), такі суди з’явилися в більшості міст Причорномор’я.
На Правобережжі (Волинська, Київська, Подільська губернії) судову систему очолював головний суд, який вважався апеляційною інстанцією для судів повітових (для дворян і селян), підкоморських (у межових справах), магістратів і ратуш (для міського населення). Повноваження головного суду були такими ж, як у палат цивільного й кримінального суду в інших губерніях. Головний суд також розглядав справи, які становили в інших губерніях компетенцію совісних і надвірних судів.
Особливістю судової системи Лівобережжя (Полтавської та Чернігівської губерній) було те, що тут головною судовою інстанцією вважався генеральний суд. Він складався з кримінального й цивільного департаментів, кожен із яких у своєму складі мав призначених урядом генерального суддю, по два радники та по п’ять обраних дворянством засідателів. Особливістю генерального суду було й те,що на старшого з генеральних суддів за відсутності губернатора й віце-губернатора покладалося тимчасове управління губернією.
Діяльність судів в Україні контролювалася губернаторами. Вищою судовою інстанцією був Сенат.
Упродовж 30-х років XIX ст. низкою нормативних актів царської влади особливості в судовій системі України було ліквідовано й надалі вона розвивалася разом із російською як її частина. Замість головного й генерального судів діяли палати цивільного й кримінального суду, голови яких призначалися імператором, а радники — міністром юстиції. Усі повітові суди перетворювались на “уездные”. У судочинстві запроваджувалася російська мова.
Однією з найпослідовніших буржуазних реформ 60—70-х років була судова реформа 1864р. Колишній становий суд, повністю залежний від адміністрації, пройнятий духом формалізму, замінювався судом, який ґрунтувався на буржуазно-демократичних принципах: безстановості, незалежності, змагальності, гласності тощо. Дореформене судочинство в Російській імперії пронизували так звані інквізиційні засади: таємне, письмове провадження, формальна оцінка доказів, нерівність сторін, що випливала зі станового походження. Існувала громіздка судова система з численними інстанціями. В її діяльності часто царювало кричуще свавілля.
Підготовка і проведення судової реформи в Російській імперії затяглася на кілька років. Тільки Державна рада розглядала проект статуту цивільного судочинства майже два роки. Відсутність необхідних юридичних традицій у дореформеному судочинстві і нагальна потреба реформи суду в умовах скасування кріпосного права примушували самодержавство шукати модель, яка б довела слушність на практиці. Такою виявилася система правосуддя, що існувала в буржуазних державах і дістала всебічне обґрунтування в правовій теорії та мала багату практику застосування.
Судова реформа 20 листопада 1864 р. ліквідувала колишній феодальний суд. Вводилися дві системи судових установ: суди з суддями, які обиралися (мирові судді та з'їзди мирових суддів) і суди з суддями, які призначалися - окружні суди та судові палати.
Інститут мирових суддів утворювався в містах та повітах. Мирові судді розглядали дрібні кримінальні справи (провини проти громадського порядку, особисті образи та побої, шахрайства та крадіжки на суму до 300 крб.). Обрання мирових суддів належало до компетенції органів місцевого самоврядування - земських зборів та міських дум. Кандидатами могли бути особи, які відповідали вимогам установленого вікового, освітнього і досить високого майнового цензу: в Херсонській 400—700, Таврійській — 400— 900 десятин. Крім дільничних мирових суддів, які одержували за свою службу винагороду, вводилися посади так званих почесних мирових суддів, які не мали своєї визначеної дільниці. Вони чинили «суд та розправу», коли обидві сторони просили про це. Безплатність цієї посади призводила до того, що почесними мировими суддями були, як правило, повітові та губернські предводителі дворянства, великі землевласники, відставні військові та цивільні урядовці тощо. Збори почесних та дільничних суддів повіту або міста були вищою інстанцією — з'їздом мирових суддів, в якому головував один із суддів, обраний ними зі свого середовища. Мировий суд був досить демократичним інститутом в умовах самодержавства.
Окружний суд поширював свою юрисдикцію на декілька повітів (в Україні — два-чотири) і складався з голови, його товариша та членів суду. Великого значення набувала прокуратура, що керувала слідством, виступала обвинувачем на суді, пильнувала за виконанням вироків. Прокурор, його товариші і канцелярія входили в апарат окружного суду. Окружному судубули підсудні всі (за деякими винятками) кримінальні справи, вилучені із відання мирових судів, а також цивільні, в тому числі земельні, в яких сума позову становила більше 500 рублів. Судові палати діяли як друга інстанція для окружних судів. Вони складалися із департаментів цивільних і кримінальних справ. До округу судової палати входили кілька губерній.
Вищим судовим органом був Сенат – орган, який формувався за указом імператора. Він вважався верховним касаційним судом для всіх судових органів.
12 липня 1889 р. Олександр ІІІ затвердив Закон «Про земських дільничних начальників», а 29 грудня – «Правила про провадження судових справ, підвідомчих земським начальникам та міським суддям». Цими документами у більшості губерній було ліквідовану мирову юстицію.
Замість мирових суддів на Лівобережній Україні створювалася нова, складна система судових органів, низовими ланками якої були земський начальник, міський суддя, повітовий член окружного суду. Всі ці органи розглядали ті чи інші земельні спори. Закони 1889 р. заснували складну систему апеляційних та касаційних інстанцій для місцевих судів. Було передбачено для мирових суддів одну апеляційну інстанцію – з’їзд мирових суддів і одну касаційну – Сенат. Другою апеляційною інстанцією для справ, розглянутих земськими начальниками та міськими суддями, був повітовий з’їзд. Касаційною інстанцією для земських начальників і міських суддів установлювалося губернське присутствіє під головуванням губернатора. Що стосується повітових членів окружних судів, то апеляційною інстанцією для них був окружний суд, а касаційною – відповідний департамент Сенату.
Законом від 15 червня 1912 р. «Про перетворення місцевого суду» у Російській імперії поновлювався інститут мирових суддів. «…Вищий нагляд за всіма взагалі мировими суддями, так само, як і за їхніми з’їздами, належить судовим палатам в межах їхніх округів, Касаційним Департаментам Правлячого Сенату, Міністру юстиції». У зв’язку з поновленням інституту мирових суддів, судові функції земських начальників скасовувалися.
Перемога Лютневої буржуазно-демократичної революції й повалення самодержавства в Росії кардинально змінили суспільно-політичний устрій. На хвилі народного піднесення та згуртування національних сил у Києві 3–4 березня 1917 р. було створено Центральну Раду. У грудні 1917 р. Генеральне секретарство судових справ розпочало проведення судової реформи зі створення тимчасового (до скликання Установчих зборів) Генерального суду. Ця установа складалася з трьох департаментів: цивільного, карного і адміністративного. Це була вища судова інстанція в Україні, яка здійснювала нагляд над усіма судовими установами, виконувала функції «головного військового суду».
На місцях продовжувала діяти стара судова система з дільничними мировими судами та з’їздами мирових суддів, як апеляційною інстанцією. Судами загальної підсудності вважалися окружні суди. 16 грудня 1917 р. приймається Закон «Про заведення апеляційних судів». Передбачалося створення трьох апеляційних судів: Київського, Харківського і Одеського. До початку березня 1918 р. в Україні формально існували волосні і верхні сільські суди. Навесні 1918 р. в Україні загострилася криза, спричинена невдалою внутрішньополітичною і зовнішньополітичною діяльністю Центральної Ради. 29 квітня цього року з’їзд землевласників у Києві проголосив П. Скоропадського гетьманом України. У ніч на 30 квітня відбувся державний переворот і Центральна Рада припинила своє існування. Судова система зазнала незначних змін. Як і раніше, її вершиною був Генеральний суд, але новацією було те, що його призначав особисто гетьман. Згодом, 8 липня 1918 р., П. Скоропадський підписав закон про заснування Державного Сенату як найвищої «у судових і адміністративних справах державну інституції», який складався з Адміністративного, Цивільного і Карного Генеральних Судів. У губерніях діяли судові палати. Найнижчою ланкою судової системи були мирові суди й судді мирових судів.
На хвилі всенародного невдоволення у ніч на 14 листопада 1918 р. постала Директорія УНР – орган, створений з метою повалення гетьманської диктатури. Українська Держава гетьмана П. Скоропадського припинила своє існування. У справі судоутворення Директорія зберегла ті судові інститути, які існували за Центральної ради. Юридичним оформленням початку радянського судового будівництва в Україні була постанова Народного секретаріату України «Про введення народного суду» від 4 січня 1918 р. Народні суди повітів і міст були головною ланкою судової системи. За постановою створювалися дільничні, повітові і міські народні суди. Вироки і рішення цих судів були остаточними і не підлягали апеляційному і касаційному оскарженню. Радянська влада захоплювалася ідеєю перерозподілу компетенції між державними і громадськими органами на користь останніх.
14 лютого 1919 р. РНК УСРР прийняв декрет «Про суд», яким були ліквідовані усі суди, організовані попередніми режимами, та затверджено «Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР». За цим Положенням в Україні створювалися дві самостійні судові системи: народні суди і ради народних суддів та революційні трибунали.
16 грудня 1922 р. було затверджено «Положення про судоустрій УСРР», яким скасовувалися революційні трибунали й чинні тоді судові органи і встановлювалася єдина система народних судів: народний суд – губернський суд – Верховний Суд УСРР. У 1924 р. приймаються загальносоюзні «Основи судоустрою Союзу РСР і союзних республік» та 23 жовтня 1925 р. затверджується «Положення про судоустрій Української СРР», за якими судова система прийняла такий вигляд: народний суд – окружний суд – Верховний Суд УСРР.
З 3 червня 1925 р. відбулася ліквідація губерній, скасування старої системи управління. Замість волостей запровадили райони, повіти стали округами, а губернії – областями.
11 вересня 1929 р. було затверджене нове «Положення про судоустрій Української СРР», яке зберегло чинну тоді єдину систему судових установ. Ліквідація округів і перехід до двоступеневої системи управління призвели до скасування у жовтні 1930 р. окружних судів і створення міжрайонних судів. Судова система мала такий вигляд: народний суд – міжрайонний суд – Верховний Суд УСРР. У травні 1932 р. міжрайонні суди було ліквідовано у зв’язку з утворенням районів і переходом на триступеневу систему управління та запроваджено таку судову систему: народний суд – обласний суд – Верховний Суд УСРР.
Подальший розвиток судової системи відбувався на основі Конституції УРСР 1937 р. Відповідно до цього документу, «правосуддя в УРСР здійснювалося Верховним Судом УРСР, обласними судами, спеціальними судами СРСР, що створювалися за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами».
Завершенню процесу централізації судових органів слугувало прийняття 16 серпня 1938 р. Верховною Радою СРСР Закону «Про судоустрій СРСР, союзних і автономних республік».
Наприкінці 1958 р. були прийняті «Основи законодавства про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік», а також Закон «Про судоустрій УРСР» від 30 червня 1960 р. Замість дільничної системи народних судів встановлювалися єдині народні суди району чи міста .
У 60–80-ті рр. ХХ ст. структура судової системи майже не змінюється. Основоположні засади діяльності судових установ містила Конституція УРСР 1978 р. За Основним Законом республіки, правосуддя в УРСР повинен був здійснювати тільки суд. Судова система складалася з Верховного Суду УРСР, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів.
У 1981 р. в УРСР були прийняті закони «Про судоустрій УРСР», «Про вибори районних (міських) народних суддів УРСР», «Про порядок відкликання народних суддів і народних засідателів районних (міських) народних судів УРСР». Прийняте законодавство практично залишило без змін ту судову систему, що склалася в 60–80-ті роки. Головна увага спрямовувалася на покращення роботи судових органів. Нові «Основи законодавства СРСР і союзних республік про судоустрій» були прийняті 13 листопада 1989 р. Судова система УРСР складалася з Верховного Суду УРСР, Верховного Суду АРК, обласних судів, Київського міського суду, районних (міських) народних судів. У зв’язку з розпадом СРСР правові приписи союзних Основ залишилися нереалізованими. Набуття Україною суверенітету та незалежності висунуло на порядок денний питання щодо формування системи вітчизняного законодавства. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. 7 лютого 2002 р. було прийнято Закон України «Про судоустрій України», згідно з яким систему судів загальної юрисдикції складали: місцеві суди, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України. В системі судів загальної юрисдикції утворювалися загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Спеціалізованими судами проголошувалися господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.
В свою чергу, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у статтях 3, 17, 18 визначив, що судову систему України складають суди загальної юрисдикції (місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України) та суд конституційної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Херсонсько-Миколаївський губернський революційний трибунал при штабі Херсонської групи військ
Діяльність установи простежується протягом 1920-1921 років. Діяв як трибунал при штабі Херсонської групи військ та розглядав справи по звинуваченню у дезертирстві.
Виїзна сесія Одеського губернського суду по Херсонському округу
Виїзна сесія на чолі з уповноваженими діяла у 1922—1925 роках. Ліквідована у другій половині 1925 року відповідно до постанови РНК УСРР від 6 липня 1925 року.
Виконувала функції Херсонського окружного суду, переважно як касаційна інстанція судів Херсонського судового округу, була частиною Одеського губернського суду. Діяльність: постанови нарсудів; звіти про роботу уповноваженого губернського суду по Херсонському округу; журнали обліку розпорядчих, судових засідань виїзної сесії губернського суду, касаційного карного відділення; проект районування судового апарату округу; акти, протоколи обстеження, звіти про діяльність ділянок нарсудів, слідчих камер, трудової сесії; листування з губернським судом, головним суддею округу, судами, установами про стан судочинства, переміщення кадрів, роботу камер нарсудів; касаційні справи; описи закінчених справ.
Особливі сесії Одеського губернського суду по Херсонському округу
Діяли на чолі з уповноваженими губернського суду в 1922-1924 роках і виконували функції повітових судів переважно як касаційна інстанція народних повітів. Ліквідовані у 1923 р. у зв'язку з ліквідацією повітів. Діяльність: протоколи засідань; кримінальні та цивільні справи.
Херсонська повітова рада народних суддів
Діяльність установи простежується протягом 1920-1921 роках. Діяла переважно як касаційна інстанція народних судів повіту. Підпорядковувалась в адміністративному порядку—бюро юстиції повіту, в судовому — губернському суду. Діяльність: справи по касаційній скарзі.
Херсонський окружний суд
Створений відповідно до постанови ВУЦВК від 3 червня 1925 року на базі ліквідованої Херсонської окружної сесії Одеського губернського суду. Підпорядкований Наркомату юстиції УСРР. Ліквідований у листопаді 1930 року відповідно до постанови ВУЦВК УСРР від 2 вересня 1930 року. Діяв як судово-адміністративний центр для судів округу, був касаційною інстанцією для справ, які розглядали народні суди, та судом першої інстанції для справ, які були віднесеш до компетенції окружного суду. У віданні окружного суду знаходилось 16 ділянок народних судів, 6 камер судових виконавців, 7 камер народних слідчих, 2 виїзні сесії та трудова сесія. Кількість ділянок нарсудів за час існування округу змінювалась. Діяльність: накази, циркуляри, розпорядження Наркоматів юстиції СРСР, УСРР та Одеського губернського суду про організацію окружної системи судових установ.; зміни в карному, цивільному законодавствах, порядок оформлення касаційних скарг, боротьбу судів, прокуратури зі спекуляцією, проявами опору радянській владі, про участь працівників у проведенні масової колективізації та ліквідації заможних селянських господарств; резолюції окружного з'їзду працівників юстиції; протоколи окружної конференції народних суддів; дисциплінарної колегії (1924-193 0), нарад юристів округу (1927-1929), пленарних засідань окружного суду та нотаріальних контор (1925-1930); накази голови окружного суду (1925—1927); журнали обліку судових засідань карного відділу; витяги з протоколів засідань Херсонської окружної комісії по виборах народних засідателів (1925—1926); звіти, доповіді, відомості про роботу окружного суду та підвідомчих йому установ (1925, 1928-1930); акти обстеження діяльності нотаріальних контор (1925), народних судів (1926-1930), трудової сесії (1926), судових виконавців (1926-1928); ухвали на присуди народних судів; листування з народними судами, слідчими, установами про ведення карних та цивільних справ, виконання присудів, роботу колегії захисників. Кримінальні та цивільні справи; особові справи, списки працівників окружного суду, суддів, судових виконавців, народних засідателів; в'язнів херсонської тюрми (1927-1928), осіб, позбавлених виборчих прав.
Трудова сесія народного суду при Херсонському окружному суді
Створена у 1923 році відповідно до постанови ВУЦВК від 2 грудня 1922 року у складі народного судді та 2-х його членів. Підпорядковувалась Одеському губернському суду, з червня 1925 року —Херсонській окружній сесії Одеського губернського суду, з серпня ] 925 року – Херсонському окружному суду.
Ліквідована у 1930 році в зв'язку з ліквідацією округу.
Розглядала справи, пов'язані з порушенням кодексу про працю та суперечки між наймачами і працівниками. Діяльність: постанови ВУЦВК, циркуляри, інструкції Наркомату юстиції УРСР; звіти, відомості, листування про діяльність сесії, розгляд справ; кримінальні та адміністративні справи, присуди окружного суду; посвідчення, анкети, заяви співробітників.
Виїзна сесія Херсонського народного суду
Діяльність установи простежується протягом 1933 року. Розглядали справи по звинуваченню у зловживанні службовим становищем.
Судово-земельні комісії
Створені на підставі "Положення про порядок розгляду земельних суперечок", затвердженого постановою ВУЦВК від 13 вересня 1922 року. Окружна комісія до 1925 року підпорядковувалась спочатку Одеській губернській-судово-земельній комісії, а в касаційному порядку - уповноваженому губернської комісії по Херсонському округу, з 1925 року - Наркомату земельних справ УСРР. Ліквідовані у 1930 році відповідно до постанови ВУЦВК та РНКУСРР від 15 лютого 1930 року.
Діяльність: протоколи засідань окружної, районних земельних комісій; довідки, акти, листування про перевірку діяльності окружної, районних комісій, організацію розгляду справ, дотримання законодавства при розгляді земельних суперечок, обстеження колгоспів; заяви, позови установ, підприємств, громадян про розподіл землі, майна; судові, апеляційні справи про земельні суперечки, неправильне вирішення позовних справ; статистичні відомості про рух спірних справ по землеустрою.
Херсонський обласний суд
Створений згідно з рішенням Херсонської обласної ради депутатів трудящих від 15 травня 1944 року Указом президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня 1954 року, при обласних судах утворені президії.
Підпорядковувався у 1944-1956 роках обласному управлінню юстиції, з 1970 року - відділу юстиції, в 1956-1970 роках - Верховному суду УРСР, також виконував функції ліквідованих управлінь юстиції.
Розглядав карні та цивільні справи першої і касаційної інстанцій. При обласному суді діяла дисциплінарна колегія, яка розглядала справи про порушення трудової дисципліни з боку народних суддів. 3 2001 року - Апеляційний суд Херсонської області.
Діяльність: накази голови обласного суду (1944-1968р.р.); протоколи, постанови президії обласного суду і судових колегій, протоколи службових, оперативних нарад; касаційні ухвали на рішення народних судів; плани, звіти, аналізи роботи обласного суду, народних судів; Статистичні звіти про роботу судів, нотаріальних контор; наглядові впровадження у справах осуджених за контрреволюційну діяльність; штатні розписи, кошториси видатків; звіти про фінансово-господарську діяльність.
Народні суди Херсонської області
Створені, діяли і підпорядковувалися відповідно до адміністративно-територіального поділу. Були судами першої інстанції з кримінальних та цивільних справ.
Діяльність: постанови, циркуляри РНК СРСР, УРСР, Верховного Суду СРСР, УРСР, наркомату юстиції УРСР, органів прокуратури про порядок розгляду судових справ; кримінальні та цивільні справи; звіти, відомості про судову діяльність; особові справи співробітників.
Херсонський обласний суд був створений рішенням Херсонської обласної Ради депутатів трудящих від 15 травня 1944 року за № 38. Підпорядковувався у 1944-1956 роках обласному управлінню юстиції, з 1970 року - відділу юстиції, в 1956-1970 роках - Верховному суду УРСР, також виконував функції ліквідованих управлінь юстиції.
Першим головою суду було обрано Гриженка Федора Юхимовича.
Обласний суд підпорядковувався обласному управлінню юстиції і мав наступні структурні підрозділи:
Основними функціями обласного суду на той час були: розгляд кримінальних та цивільних справ в касаційній інстанції. Обласний суд давав вказівки та консультації народним судам області по конкретних кримінальних та цивільних справах. При суді діяла дисциплінарна колегія, яка розглядала справи про порушення трудової дисципліни працівниками народних судів області.
14 серпня 1954 року Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР при обласному суді було утворено президію, яка переглядала кримінальні та цивільні справи народних судів по скаргах та заявах засуджених і громадян.
Обласний суд також займався розглядом найбільш значних кримінальних та цивільних справ по першій інстанції.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 8 вересня 1956 року були ліквідовані управління Міністерства Юстиції і їх функції були передані обласному суду. Після ліквідації управлінь Міністерства юстиції Херсонський обласний суд став підпорядковуватися Верховному суду УРСР. В ці роки при обласному суді діяли наступні відділи:
Адміністративно-господарський відділ здійснював контроль за діяльністю народних судів, нотаріальних контор, давав вказівки народним судам судово-організаційного характеру, організовував проведення виборів в народні суди області, підбирав кадри в народні суди, нотаріальні контори та в обласний суд.
З 1979 року Херсонський обласний суд був касаційною інстанцією в справах, які розглядалися народними судами і першою інстанцією в справах, які віднесені до відання обласного суду. Продовжував виконувати організаційно-методичне керівництво роботою народних судів і нотаріальних контор.
У 1991 році наша держава здобула незалежність і почала розбудову власних державних інституцій, в тому числі, і судової системи. 17 червня 1991 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР», Кримінально-процесуального та Цивільного процесуального кодексів Української РСР», який започаткував тривалий процес судової реформи.
Згідно з Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про судоустрій України” від 21 червня 2001 року за № 2531-ІІІ, відповідно до Указу Президента України за № 642/2001 року від 20 серпня 2001 року на базі Херсонського обласного суду утворено Апеляційний суд Херсонської області.
Указом Президента України №452/2017 від 29 грудня 2017 року "Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах" ліквідовано Апеляційний суд Херсонської області та утворено Херсонський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Херсонську область, з місцезнаходженням у місті Херсоні.
_03_03.png)
