flag Судова влада України

Історичний екскурс

Хронологічний літопис XVIII-XXI вв.

Минуле та cучасне. Крізь роки.  

 

Ретроспектива становлення та діяльності судової системи на Херсонщині

           

            Розвиток судової системи Херсонщини якнайтісніше пов’язаний з історією держави. Підйоми та спади економіки і культури, зміна влади та реформи – все це знайшло відображення в історії суду. Загальнодержавні процеси не оминули і наш край.

            Впродовж століть територію сучасної Херсонщини заселяли скіфи, тут кочували сармати, засновували поселення греки. Кожний з цих етносів мав свій племінний, державний і судовий устрій.

            Своєрідною і неповторною була судова система українських козаків, військові укріплення яких знаходилися на території нашого краю.

            Запоріжці стали зачинателями в справі заселення і господарчого освоєння території Нижнього Подніпров’я. Чимало місць на Херсонщині пов’язано з їхньою діяльністю. У 1703 році запоріжці заснували в гирлі балки Кам’янки (поблизу нинішнього села Республіканця Херсонської області) Кам’янську Січ. Але вже у 1711 році їх силою примусили покинути це укріплення. Запорожцям довелося перейти на Лівобережжя, щоб на території, підвладній Кримському ханству, в районі сучасного Цюрупинська, заснувати Олешківську Січ.

            Запорізькі козаки мали власну адміністративну і судову владу. Суддями у них була вся військова старшина, тобто кошовий отаман, суддя, писар, військовий осавул, довбиш, паланковий полковник і часом весь Кіш.

          Верховним суддею вважався кошовий отаман, який об’єднував у своїх руках військову, адміністративну і судову владу. Він судив і визначав покарання за усілякі провини і злочини. Але й сам кошовий отаман під час виборів військової старшини повинен був скласти звіт про свої дії. Якщо з його боку виявлявся якийсь злочин або хибне судове рішення, то кошового отамана могли теж покарати, іноді навіть смертю.

           Серед імен, особливо популярних серед козаків, кошових отаманів зустрічається ім’я Костя Гордієнка, могила якого збереглася на території колишньої Кам’янської Січі, та ім’я Івана Сірка, який очолював військові дії козаків у нашому краї.

        Акти судових козацьких справ, що дійшли до нас, дають кілька прикладів цивільного і кримінального судочинства у козаків. Серед злочинів, які розглядалися органами цивільного судочинства, найважливішими вважалися справи щодо несправедливих грошових претензій, несплачених боргів, взаємних сварок та справи про перевищення визначеної в Січі норми продажу товарів.

        Серед кримінальних злочинів найстрашнішими вважалися вбивство козаком товариша, побої, завдані козаком козаку, крадіжки (особливо великі каралися смертю), образа жінки або зв’язок із нею, зухвалість щодо начальника, насильство у християнських поселеннях, дезертирство (тобто самовільне відлучення козака під час походу проти неприятеля), гайдамацтво (крадіжка коней, худоби та майна у мирних жителів), приведення на Січ жінки (навіть матір, сестри або дочки), пияцтво під час походу. Останнє завжди вважалося у козаків кримінальним злочином і тягло за собою найсуворіше покарання.

        Залежно від характеру злочинів, вироком могло бути покарання або страта. Серед покарань були такі: прив’язування до гармати на площі за зневагу до начальства або за несплату грошового боргу, шмагання нагаєм під шибеницею за злодійство й гайдамацтво, пошкодження членів – за велику провину переламували ногу і руку.

         Указом російського уряду від 13 березня 1749 року на Січі суворо заборонялися смертні вироки, але кошові отамани часто ігнорували ці вимоги і підписували смертні вироки злодіям і злочинцям.

       Найстрашнішою стратою було закопування злочинця живим у землю. Так чинили з тим, хто вбивав свого товариша. Вбивцю клали живим у труну разом із убитим, і обох закопували у землю.

       Найпопулярнішою стратою у козаків було забивання киями біля ганебного стовпа. До цього засуджували осіб, що вчинили крадіжку або сховали украдені речі, за сексуальні злочини, побої, насильство, дезертирство.

        Крім ганебного стовпа запорізькі козаки для покарання використовували шибеницю й залізний гак. Вони використовувались у тому випадку, якщо засуджували за велику або неодноразову крадіжку.

      Історик Всеволод Каховський вважав, що суворість законів, які панували серед козаків, пояснюється трьома причинами: по-перше тим, що до Січі часто приходили люди сумнівної моральності; по-друге тим, що у війську не було жінок, не вистачало їхнього пом’якшуючого впливу на звичаї; по-третє тим, що козаки вели постійну війну, і тому заради підтримання порядку у війську необхідні були надзвичайно суворі закони.

       Документальні відомості про створення на Херсонщині суду як офіційного державного органу з’явилися лише наприкінці XVIII століття. У 1778 році за указом Катерини ІІ у гирлі Дніпра було засновано місто Херсон. Його фортеця та військовий гарнізон мали стати на захист південних кордонів держави, а верф та порт розвинути судно будівництво та торгівельні зв’язки нашого регіону.

       Деякий час населення Херсона було переважно військовим, відповідно і судові функції здійснювалися саме військовими. Згодом місто починає активно заселяти торговий та майстровий люд. З появою цивільного населення з’являється нагальна потреба у створенні в Херсоні суду.

       У цей час починається процес активного адміністративно-територіального розподілу півдня країни. Кордони, як і центри губерній, дуже часто змінювалися, тому Херсон декілька разів опинявся у складі різних губерній. Через це його населення тривалий час залишалося без місцевого судочинства. За правосуддям та виконанням юридичних формальностей херсонцям доводилося їздити за 300 верст до Кременчука.

        Лише у 1796 році у Херсоні було утворено палати цивільного та кримінального суду Новоросійської губернії, до складу якої на той час входило наше місто.

       У травні 1803 року за наказом імператора Олександра І Херсон став центром новоствореної Херсонської губернії. Водночас з’явилися власне херсонські палати цивільного і кримінального суду. Підпорядковувалися вони безпосередньо Сенату, а з 1802 року – Міністерству юстиції. Палата стала вищою губернською судовою установою та апеляційною інстанцією з усіх цивільних і кримінальних справ станово-дворянських судів Херсону.

       В палаті цивільного суду розглядалися справи щодо визначення власності, оформлювали судові документи: заповіти, купчі кріпості на купівлю – продаж селян, доручення на управління маєтками,а після реформи 1861 року – справи про викуп землі селянськими громадами у поміщиків.

        Палата кримінального суду за першою інстанцією розглядала справи про посадові злочини, підпали, порубку лісу тощо.

        У 1844 році в Херсоні існував такий становий орган міського управління як Магістрат, який мав судові функції. При Магістраті функціонували Совісний та Сирітський суди.

     Совісний суд (губернський суд у Росії в 1775-1862р.р.) розглядав цивільні справи (наприклад, майнові суперечки між родичами), деякі з кримінальних (справи про злочини, які скоїли божевільні та неповнолітні тощо), а також справи «чаклунів». Рішення Совісного суду не мали примусової сили і були розраховані на виконання на основі примирення сторін.

       До функцій Сирітського суду (міський становий орган у Росії у 1775-1917р.р.) входило встановлення опіки над майном купців, міщан, ремісників, піклування про душевнохворих та неповнолітніх спадкоємців.

        Але застарілі форми судових органів, що спиралися, у першу чергу, на верстові принципи, потребували змін, які принесла судова реформа 1864р. Внаслідок її проведення в 1868 році у Херсоні були ліквідовані судові палати та Магістрат. Реформа передбачала відокремлення судів від адміністративних органів (навіть за імператором залишалося тільки право помилування), введення суду присяжних, адвокатури, мирових суддів.

      Вводилося дві системи судових органів: суди з суддями, яких обирали (мирові судді), та суди з професійно підготовленими суддями, яких призначали (окружні суди і судові палати).

        У березні 1869 року в Херсоні було створено окружний суд, під юрисдикцією якого підпадали майже всі кримінальні та цивільні справи (крім незначних справ, що слухалися у мирових судах).

     Кримінальні справи розглядалися окружним судом у складі трьох коронних суддів. У тому випадку, коли за скоєння злочинів законом передбачалося накладення покарань, пов’язаних із позбавленням усіх верствових особистих прав і привілеїв, розгляд справи проходив за участю присяжних засідателів. До речі, судовими статутами заборонялась участь адміністрації у виборах присяжних. Другою інстанцією для Херсонського окружного суду була Одеська судова палата, що складалася із департаментів цивільних і кримінальних справ. Важливим нововведенням було створення в Херсоні мирових судів – низової ланки судової системи, які у спрощеному порядку розглядали дрібні кримінальні та цивільні справи, що значно полегшувало роботу окружних судів. До уваги мирових суддів представлялися випадки порушення громадського порядку, особистої образи та побиття, шахрайства та крадіжки майна на суму до 300 карбованців. Мировий суддя обирався повітовим земським зібранням, у містах – міською думою. До речі, в Херсонській губернії для обрання на посаду мирового судді необхідно було мати у власності 400-700 десятин землі. У цей час мировими суддями стали такі відомі херсонські землевласники як М.Ф.Агарков, А.В.Волохін та інші. Вводилися також посади так званих почесних мирових суддів. Збори дільничних та почесних суддів повіту були вищою інстанцією і називалися з’їздом мирових суддів.

      Перший склад мирових суддів Херсонського повіту був обраний надзвичайними повітовими земськими зборами 10 січня 1869 року. голова зборів М.Д.Карпов, відкриваючи засідання, сказав:

     «Милостивые государи! Наконец наступило время избрания мировых судей. Смею думать, что именно сегодня мы кладем основание к отысканию той общественной правды, которая необходима всем и каждому из нас!».

     Серед учасників першого з’їзду мирових суддів Херсонського повіту були: голова з’їзду Ф.К. Оленіч-Гнененко, Н.І. Мерзляков, Г.Г. Герценштейн, А.В. Волохін, А.А. Барковський, М.Ф. Агарков (http://www.krai.lib.kherson.ua/ru-a2-peopl-1.htm), Н.П. Калагеоргій-Алкілаєв, М.М. Журавський, М.А. Гунаропуло (http://familyface.com/zprofile/user/view/id/2758)  та інші.

    Витрати по утриманню мирових суддів, канцелярії, їх з’їзду, облаштування та утримання приміщень та харчування для арештантів були покладені на земство, яке водночас користувалося важливим правом обрання мирових суддів.


 

      Наприкінці 60-х років ХІХ століття херсонці з цікавістю спостерігали за перебудовою судових установ та вибором мирових суддів. Публічне та гласне обговорення питань, що мали суспільне значення, відкриті судові засідання були новими для нашого міста – саме тому засідання судових установ та земські збори були своєрідною розвагою для херсонців і збирали велику кількість глядачів. В херсонській газеті «Юг» навіть з’явився розділ «Судова хроніка» (із залу засідань Херсонського окружного суду), де друкувалася інформація про гучні кримінальні та цивільні справи. Публічність і гласність судових засідань, принципи змагальності сторін, введення суду присяжних і адвокатури – все це створило важливі гарантії демократичних судових процесів.

      У 1889 році в державі було проведено судово-адміністративну контрреформи. Вона обмежувала дію деяких положень судової реформи 1864 року: знищувався інститут мирових судів і створювалися нові адміністративно-судові установи.

      Судячи з документів, херсонці були незадоволені нововведенням контрреформи. На засіданні міської Думи, яке відбулося 30 жовтня 1889 року, херсонський міський голова вніс пропозицію залишити в Херсоні мирові судові установи. Протокол засідання свідчить:

 


 

      Члени Думи погодилися з доповіддю, але уряд не задовольнив їх прохання. Лише через 25 років було відновлено інститут мирових суддів. А в цей час важливою низовою ланкою судової системи стали земські начальники, які виконували обов’язки міських суддів і призначалися міністром юстиції. Апеляційною інстанцією став повітовий з’їзд і судове присутствіє, до якого входили повітовий член окружного суду, почесні мирові судді та земський начальник повіту.

      Вартий уваги той факт, що при Херсонському окружному суді для надання юридичної допомоги бідним позивачам було введено консультаційне бюро присяжних повірених. У газеті «Юг» від 18 липня 1901 року було надруковано його статут, деякі положення якого ми наводимо.


       Наприкінці ХІХ - початку ХХ століття у Херсоні зберігається установа міського Сирітського суду. У 1889 році його очолював А.Д. Княгинін. На засаді херсонської міської думи він відмовився від жалування і відтоді працював на громадських засадах.



       Цікавим фактом є те, що у 1904 році на посаду голови Сирітського суду був обраний міський голова Михайло Євгенович Беккер, який здобув славу як один із засновників Херсонської громадської бібліотеки.

 

 Михайло Євгенович Беккер

1842-1909

     За час існування херсонський суд часто змінював адресу. Спочатку його було розміщено у будинку Губернської земської управи по вул. Суворовській, згодом – на Потьомкінському бульварі.

 

    

 

 Херсонська губернська земська управа, у приміщенні якої на Потьомкінському бульварі знаходився Окружний суд до 1894 року. У наш час в цьому будинку розміщено жіночу консультацію №1 пологового будинку Суворовського району (вул. Гоголя, 1)

 

      Довгий час в Херсоні тривали пошуки постійного приміщення для суду. Тому у 1891 році Міське управління поставило питання про будівництво нового будинку суду.

   20 липня 1891 року Херсон відвідав директор Департаменту юстиції таємний радник Красовський. Він розглянув всі пропозиції щодо розташування нового приміщення і зупинив свою увагу на Павловському майдані. Міністерство юстиції викупило у міста 700 сажнів цього майдану і оплатило трети­ну витрат. 15 січня 1892 року міська Дума затвер­дила план будівництва. Вартість проекту складала 120 тисяч карбованців. Розробляв проект і технічну документацію архітектор В.А.Домбровський.

      У 1894 році в історії херсонського суду відбу­лася помітна і дуже приємна подія: окружний суд переїхав у нову будівлю на розі вулиць Соборної(Леніна, 9) і Воронцовської. Новий будинок, що розмістився поруч із міською Думою, назавжди вирішив питання про переїзд окружного суду з Херсону до Миколаєва на користь нашого міста «к великому удовольствию херсонцев».

 

Фото 1914 року

 

      Довгий час судова система Херсонщини зали­шалася у незмінному вигляді. Але вже у 1912 році сталася важлива для юриспруденції політична подія — було затверджено «Закон про перебудову місце­вого суду», який діяв і у Херсонській губернії. У старий судоустрій вводилося 45 нових статей, спря­мованих на розширення самодіяльності суду, удос­коналення форм захисту прав людини, прискорен­ня і спрощення діловодства. З судово-адміністра­тивних органів було знято судові функції, скасова­но міські та залишки мирових судових установ тощо.

      Але, напередодні 50-річного ювілею Херсонсь­кого земства, новим законом від 1 січня 1914 року було повернено інститут мирових суддів. Право їх обрання, як і раніше, було надано повітовим земсь­ким зборам. До мирових суддів, крім інших судо­вих справ, перейшли й ті, що раніше розглядали земські начальники (яким відтепер залишилися лише адміністративні справи). Обрання нових 23 миро­вих суддів відбулося в Херсоні на надзвичайних земських зборах 29 жовтня 1913 року.

 

      На початку XX століття будинок Окружного суду, збудований в 1894 році, був ок­расою головної площі міста.

      

          Фото 1908 року

 

     Фасад приміщення прикрашали скульптури богині правосуддя Феміди і богині покарання Немезиди. У 1923 році в цьому будинку було розміщено Херсонське повітове бюро юстиції, камери народних суддів 1, 2 і 3 дільниць, слідча частина виїзної сесії Одеського губернського революційного трибуналу Херсонського повіту. У 1940 році в ньому знаходилася прокуратура, суд, міськфінвідділ і держстрах, із 1944 року облвикон­ком, а згодом обласна рада профспілок, банк і об­ласний відділ соціального забезпечення. У 1978 році, до 200-річчя Херсона, будинок передали Херсонсь­кому краєзнавчому музею, і в грудні 1982 році в ньому було відкрито нову експозицію.

 

Краєзнавчий музей - колишня будівля Окружного суду

 

      Статистичні дані свідчать, що в Херсонській губернії у 1914 році було створено 205 волосних судів та декілька верхніх сільських судів, які були вищою інстанцією над волосними. їх кількість виз­началась кількістю мирових дільниць. До складу верхніх сільських судів входив голова — дільнич­ний мировий суддя та члени суду — голови волос­них судів. Діловодство вів секретар мирового судді. В цей час в Херсонській губернії було обрано 120 мирових суддів (дільничних та додаткових), яким були підвідомчі майже всі справи місцевої юстиції.

      У губернії діяли також з'їзди мирових суддів — вища мирова інстанція у повіті. Замість скасова­ної посади повітового члена окружного суду була введена посада члена окружного суду для участі в повітових земельних комісіях Херсонської губернії.

     Буревійний 1917 рік приніс у суспільство ре­волюційні зміни, що зруйнували існуючий дер­жавний та судовий устрій. Влада перейшла до Ради Народних Комісарів. На початку 1918 року нова влада видала постанову про введення голов­ної ланки нової судової системи — народних судів повітів та міст. Рішення та постанови народних судів були безповоротними і оскарженню в апе­ляційному чи касаційному порядку не підлягали. Революційні зміни у державі відбилися і на системі судів Херсонщини.

     У 1918 році розпочалася громадянська війна. В цей час партії різного політичного забарвлення намагалися стати на чолі держави. У зв'язку з уск­ладненням політичної ситуації у країні виникла потреба у створенні революційного трибуналу.

     На Херсонщині за досить короткий термін вла­да змінювалася декілька разів: Центральна Рада по­ступилася місцем Гетьманщині та Директорії, свій режим намагалися встановити загони отамана Григор'єва, підрозділи генерала Денікіна і т.п. Кож­ний з нових урядів намагався створити свою судову систему. Так, наприклад, Центральна Рада робила спроби реформувати судочинство на засадах демократичних принципів. Особливістю судової практики цього періоду була поява в окремих губерніях, в тому числі і в Херсонській, тимчасових судів у складі мирового судді (голови) та по одному представнику від робітництва та селянства. Залишилися також і інші установи старої судової системи, які діяли в умовах відсутності нових законів.

     З'являються революційні трибунали та військо­во-польові суди.

     Поряд із цим діяло ще безліч судових уста­нов. Усе це, а також невизначеність компетенції судових установ, їх нагромадження, відсутність єдиної влади свідчило про те, що в країні панувало беззаконня.

      У лютому 1920 року в Херсоні була остаточно встановлена Радянська влада.

     Часи відносного плюралізму швидко закінчи­лися, і, хоча було проголошено курс на створення демократичного суспільства, головним для нової влади залишався класовий підхід. В цей час судова система України будувалася на засадах підкорення та контролю за судовою владою з боку виконавчої. Характерною особливістю перших Декретів про суд та інших правових актів в УPCP було те, що в них не містилися норми, які хоча б декларували неза­лежність судів. В процесі судового будівництва РНК УPCP було прийняте «Положення про народний суд» від 26 жовтня 1920 року, згідно з яким судді народних судів обиралися Радами на місцях, зат­верджувалися губвиконкомами та могли ними дост­роково відкликатись. При такому порядку обрання суддів важко говорити про їх незалежність — адже формування суддівського корпусу цілком залежало від місцевих органів влади. Такий стан речей був характерним і для Херсона.

     Херсонський окружний суд було створено на базі Херсонської округової сесії Одеського губерніального суду на підставі прийнятої 27 березня 1925 року ВУЦВК та РНК постанови «Про округові сесії губерніальних судів» у зв'язку із скасуванням гу­берній як адміністративно-територіальних одиниць і переходом на округову систему районування та трьохступеневу систему управління: нарсуд — окрсуд — Верховний суд України.

     Окружний суд став судово-адміністративним центром для судів округу, касаційною інстанцією для справ, розглянутих народними судами, судом І інстанції для справ, віднесених до його відання. Окружний суд складався з кримінального та цивільного відділів, які ділилися кожен на 2 підвідділи: судовий та касаційний. На посади окружних та дільничних народних суддів обирали робітників, які добре себе зарекомендували і були політично благонадійними.

     В архівних матеріалах збереглися протоколи конференції народних суддів Херсонського округу щодо посилення революційної законності, яка відбу­лася 18 вересня 1925 року. На засіданні голова хер­сонського окружного суду Гіпсліс Давид Давидо­вич ознайомив учасників конференції із структурою окружного суду і роз'яснив його функції, повідо­мив про створення інституту дисциплінарної колегії. На конференції відзначалося, що втручання проку­ратури до справ суду — це правильно, а контроль за роботою прокуратури може проводити тільки партія, а не окремі особи. У віданні окружного суду знаходилось 16 дільниць народних судів, 7 камер народних слідчих, 2 виїзні сесії і трудова сесія. Кількість дільниць нарсудів за час існування окрсуду змінювалась. Окружний суд також слідкував за роботою народних суддів та слідчих, судових виконавців та нотаріату.

     Були також створені спеціальні суди: суди зе­мельної комісії, комісії зі справ неповнолітніх право­порушників, військові трибунали, трудові сесії, над­звичайні сесії. У 1925 році здійснювала роботу атестаційна комісія Херсонського окрсуду та прокуратури.

     Робота в окрсуді розподілялася таким чином: голова проводив всю адміністративну роботу суд-установ як у галузі карного (кримінального), так і в галузі цивільного судочинства і крім того керував роботою Пленуму. Заступник голови окрсуду керу­вав роботою відділу і був при цьому членом надзви­чайної сесії. Головою окрсуду був Гіпсліс Д.Д., за­ступником Рубан Г.А., у штаті окрсуду було 5 членів, пізніше введено ще 3 посади додатково (секретарі, діловоди, реєстратори, а також перекладач з німець­кої мови). У виступах того часу відзначалось:

     «В нашому суді є безпристрасність, є спра­ведливість, але те і друге — з точки зору класових інтересів, тобто інтересів трудящих і пролетарсь­кої держави».

     Таким чином, Херсонський окружний суд, ут­ворений у 1925 році на базі ліквідованої Херсонсь­кої окружної сесії Одеського губернського суду, діяв як судовий центр в округу і здійснював безпосе­редній нагляд за діяльністю підвідомчих йому на­родних судів округу, розглядав цивільні та кримі­нальні справи. Ліквідований у листопаді 1930 року з ліквідацією округу як територіальної одиниці.

     2 серпня 1930 року ВУЦВК та Раднарком УPCP прийняли постанову «Про ліквідацію округів та перехід на двоступеневу систему управління», якою було скасовано поділ УPCP на округи. Однак вже через рік виявились суттєві недоліки нового розподілу, тому ВУЦВК до лютого 1932 року прий­няв постанову «Про перехід на трьохступеневу сис­тему: район — область — центр».

     При переході до двоступеневої системи у жовтні 1930 року був ліквідований Херсонський окружний суд і створений міжрайонний суд.

    У 1932 році міжрайонні суди були ліквідовані, і в Херсоні діяли народні суди — основна ланка судової системи. Народні суди розглядали більшість цивільних і кримінальних справ і підпорядковува­лись обласним судам.

     Наприкінці 30-х років були прийняті принципові положення щодо організації та діяльності судів республіки. Вони були викладені у Консти­туції УРСР 1937 року та в «Законі про судоустрій СРСР, союзних та автономних республік» 1938 року. Але продекларовані в цих документах демок­ратичні принципи не стали гарантією додержуван­ня законності. Навпаки, саме у ці часи мали місце дуже серйозні порушення законності, практикува­лася позасудова репресія. Яскравим прикладом є слідчі справи, які збереглися у державному архіві міста Херсона. В них зафіксовано всі етапи страш­ної трагедії українства. Вражає налагодженість, швидкість виконання каральних заходів: за звину­ваченням у якійсь нісенітниці слідував арешт, ба­гатоденні допити і тортури, потім — заслання або розстріл. Право застосування кримінального пока­рання надавалося не тільки судовим органам, а й «трійкам» (особливій нараді при Наркоматі внутрішніх справ СРСР).

     17 квітня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про реабілітацію жертв політич­них репресій на Україні». В результаті дії цього закону на Херсонщині було реабілітовано декілька тисяч осіб, репресованих у 30-40-х роках та на по­чатку 50-х років.

     З початком Великої Вітчизняної війни зміни­лася робота судової системи країни. У місцевос­тях, оголошених на військовому стані, і в районах бойових дій набирає чинності указ, виданий 22 червня 1941 року Президією Верховної Ради СРСР «Про військові трибунали», яким встановлювався порядок організації військових трибуналів і поря­док ведення ними справ. Постанови трибуналів не підлягали касаційному оскарженню, розгляд справ був закритим. Трибунали наділялись широкою підсудністю і були вправі розглядати всі злочинні діяння, в тому числі спекуляцію і хуліганство Військова влада сама визначала підсудність конкретної справи і передавала її або загальним судам, або трибуналам.

     У місцевостях, які знаходились у стані осади, до «провокаторів, шпигунів та інших агентів воро­га, які закликали до порушення порядку», розстріл застосовувався без судового розгляду.

      19 серпня 1941 року німецько-фашистські війська окупували Херсон. В місті було запровад­жено режим терору і насильства, який тривав май­же півтора роки.

      13 березня 1944 року Херсон було звільнено від німецько-фашистських окупантів. З цього мо­менту починається процес відбудови міста, віднов­лення роботи органів влади та державних установ. Важливою подією цього періоду стало створення з районів та міст Миколаївської і Запорізької облас­тей Херсонської області. Про це оголошувалось на­казом Президії Верховної Ради УРСР від 30 берез­ня 1944 року. Після того, як Херсон стає обласним центром, постає питання про відкриття у місті суду.

 

     Херсонський обласний суд був створений рішенням Херсонської обласної Ради депутатів трудящих  від 15 травня 1944 року за № 38. Підпорядковувався у 1944-1956 роках обласному управлінню юстиції, з 1970 року - відділу юстиції, в 1956-1970 роках - Верховному суду УРСР, також виконував функції ліквідованих управлінь юстиції.

       Херсонський обласний суд розмістився у будинку Вінер на Семінарській вулиці (Дзержинського, 11-а). Побудований на початку ХХ століття в стилі романтичного модерна будинок було прикрашено барельєфами з морськими мотивами. Раніше після 1917 року частину приміщення займав клуб водників.

   

     Пізніше в цьому будинку знаходилися Комсомольський і Дніпровський народні суди,  в наші часи – Дніпровський районний суд і Управління юстиції Херсонської області. 

      В 70-х роках ХХ століття Херсонський обласний суд переїхав в будинок на вулиці Горького, 18 (колишня вул..Вітовського).

     Збудований в 1914 році, на місці постраждалого від пожежі «Електричного біоскопу та іллюзіону Георга Карловича Зайлера». Після революції 1917 року будинок колишнього «Біоскопа і іллюзіона Зайлера» був зайнятий під кінотеатр «Спартак». Після того, як сам кінотеатр «Спартак» був перенесений у колишню Миколаївську синагогу, будинок віддали під установи МВС. На теперішній час будівлю займає Господарський суд Херсонської області.

   

Биоскоп и иллюзион Зайлера (сегодня это здание Областного хозяйственного суда)

 

     З 1997 року Херсонський обласний суд розміщено в будівлі колишнього Центрального конструкторського бюро, в якій на теперішній час продовжує працювати апеляційний суд Херсонської області.

 

     На посаду першого голови херсонського суду урядовою телеграмою за підписом наркома юстиції Бабченка було призначено Федора Юхимовича Гриженка. Заступником голови суду стає Дмитро Петрович Булатов. До першого складу обласного суду входили також Микола Федорович Папін та Марія Трохимівна Тюжина. Вже в 1945 році опе­ративний склад суду зріс до 7 осіб. Робота облас­ного суду почалася в умовах розрухи і голоду, за складних обставин організаційного періоду і бра­ку кадрів. Першим наказом по обласному суду на посаду секретаря було прийнято Ганну Сергіївну Чегринцеву з покладанням на неї обов'язку отримувати хлібні та продовольчі картки для співробітників суду.

     У порівнянні з 30-ми та початком 40-х років повоєнні судові вироки стають менш суворими. Так на об'єднаній оперативній нараді обласного суду сумісно з працівниками управління Міністерства юстиції від 15 листопада 1947 року була дана вказівка суддям: не карати людей за дрібні правопору­шення (наприклад, за крадіжку трьох капустин або двох яблук). До цього часу за такі дрібниці людину могли навіть розстріляти.

    Основними категоріями кримінальних справ 40-х років вважалися розкрадання, спекуляція та порушення трудової дисципліни. Актуальним зали­шається питання про політичні репресії. В цей пе­ріод керівництво роботою судів здійснювало Міністер­ство юстиції УРСР.

     У повоєнні роки суддями призначали людей, які відповідали вимогам щодо політичних поглядів та мали навики адміністративної роботи. Дуже час­то їх професійна підготовка була недостатньою. Так у січні 1945 року був відряджений до Херсонської області і обраний заступником голови Херсонсько­го обласного суду Олександр Порфирійович Кулагін. Великий практичний та життєвий досвід допомагав Олександру Порфирійовичу у судовій роботі, яка все ж таки потребувала спеціальної освіти. Тому у         1936-37 p.p. О.П.Кулагіну довелося навчатись на піврічних юридичних курсах.

     На І сесії Херсонської Ради депутатів від 08.01.1948 р. було обрано склад обласного суду, до якого увійшли 10 осіб. Головою суду залишався Ф.Ю.Гриженко.

    Федір Юхимович Гриженко народився у 1905 році в родині коваля в селі Михайлівка Запорізької області. Закінчив семирічну школу. Працював ко­валем, міліціонером, перебував на комсомольській роботі. Після служби у лавах Червоної Армії по­вернувся до рідного села, де працював на різних посадах. У лютому 1931 року Ф.Ю.Гриженка було обрано народним суддею спочатку в с.Михайлівка, згодом — в с. Апостолове та у м. Бердянську.

     У 1943 році за наказом Наркома юстиції УPCP його було призначено на посаду заступника голови Запорізького облсуду по кримінальних справах, на якій працював до 1944 року.

Посвідчення  Ф.Ю. Гриженка 1944 року

 

     З травня 1944 року Федір Юхимович пра­цював у Херсоні на посаді голови обласного суду. У новоствореній області Ф.Ю.Гриженко, не зва­жаючи на інвалідність (у нього було ампутовано ліву ногу), організував чітку роботу обласного суду, обладнав приміщення, створивши умови для нор­мальної праці.

     У 1947 році начальник Херсонського обласного управління Міністерства юстиції УРСР С.А.Іванов y доповідній записці міністру юстиції У PCP охарактеризував Федора Юхимовича Гриженка як ініціативного адміністратора, який має солідний стаж судової роботи та непогані знання з юридич­них питань, поєднуючи їх із організаторськими здібностями. У документі було зазначено, що, хоча Федір Юхимович закінчив у 1936 році Дніпропет­ровську юридичну школу за спеціальністю судо­вий працівник, така освіта є недостатньою для от­римання посади голови обласного суду. Тому у 1950 році Ф.Ю. Гриженка відправили на річні курси підвищення кваліфікації юристів у Москві.

     До речі, з часом на судові посади почали при­значати тільки осіб із вищою юридичною освітою.

     Плідна праця Ф.Ю.Гриженка у складних умо­вах війни і розрухи була відзначена державою. У 1945 році Федора Юхимовича за успішну роботу в органах радянської юстиції щодо зміцнення закон­ності та охорони інтересів держави в умовах Вели­кої Вітчизняної війни було нагороджено орденом «Знак пошани».

     Наступним головою Херсонського обласного суду у грудні 1952 року обрали Василя Устиновича ПІутурминського.

    Народився він у 1915 році в м.Яришев Вінницької області. Відразу після закінчення се­редньої школи почав працювати секретарем кол­госпу та райради, згодом — вихователем у дитбу­динку. Після закінчення Одеської юридичної шко­ли працював народним суддею. Василь Устинович воював на фронтах Великої Вітчизняної війни. Був заступником, а згодом і командиром мінометної роти. За бойові заслуги В.У.ПІутурминського було нагороджено орденами Червоної Зірки, Вітчизня­ної війни II ступеня.

     Після закінчення війни В.У.Шутурминський працював народним суддею в м.Казатин. У 1952 році він вступив до Київського філіалу Московсь­кого юридичного інституту. В цьому ж році В.У.Шутурминського було призначено головою Хер­сонського обласного суду, На цій посаді він про­працював до 1963 року.

     Кінець 50-х — початок 60-х років вніс суттєві зміни у судову систему країни.

    14 серпня 1954 року Президією Верховної Ради СРСР було прийнято указ «Про утворення президій у складі Верховних судів союзних і авто­номних республік, крайових, обласних судів та судів автономних областей». Цим указом на об­ласні, крайові суди, суди республік в особі їх пре­зидій були покладені функції судового нагляду, тобто — розгляд протестів на вироки, рішення та постанови, що набрали законної сили. Створення президій повинно було сприяти швидкому виправ­ленню й усуненню помилок, яких припускалися судові органи.

     Президія Херсонського обласного суду почала свою роботу 1 вересня 1954 року. Тільки за рік було розглянуто 1155 скарг в порядку нагляду, витребу­вано 689 справ (59,7%) і винесено 144 протести.

     У 1958 році Верховна Рада СРСР затвердила основи законодавства про судоустрій СРСР, союз­них і автономних республік. Закон «Про судоустрій Української PCP» був прийнятий 30 червня 1960 року. Відповідно до цього закону зберігалися об­ласні суди, склад яких обирався обласною Радою народних депутатів.

 

     З 1963 по 1976 роки Хер­сонський обласний суд очолював Володимир Федорович Греков.

    Після закінчення Харківського юридичного інституту він починає трудову діяльність у нашому місті. Володимир Фе­дорович працював ревізором управління Міністерства юс­тиції УРСР по Херсонській об­ласті, завідуючим Херсонської міської юридичної консультації, був обраний народним суддею другої дільниці м.Херсона.

    Великий досвід роботи, здобутий на різних щаблях юридичної кар'єри, допоміг В.Ф.Грекову плідно працювати на посаді голови Херсонського обласного суду.

     Після переходу В.Ф.Грекова до облвиконкому, в 1976 році роботу Херсонського облас­ного суду очолив Володи­мир Ілліч Жаданенко.

 

    У 1965 році Володимир Ілліч був обраний членом облас­ного суду, а з 1974 по 1976 роки працював заступником голови обласного суду з кримінальних справ. Поса­ду голови Херсонського об­ласного суду В.І.Жаданен­ко обіймав з квітня 1976 по грудень 1995 року.

    За час існування Хер­сонського обласного суду в ньому працювало бага­то високопрофесійних юристів. Серед них Іван Ва­сильович Грудень, Леонід Іванович Подвисоцький, Євген Полікарпович Завгородпій, Тамара Федорівна Сєрая, Мар­та Павлівна Косарєва, Анатолій Іванович Садовни­чий, Костянтин Ростиславович Аранюш, Семен Пи­липович Литвин, Олександр Порфирійович Кулагін, Олександра Миколаївна Грицак, Михайло Антипович Здобнов, Андрій Семенович Бєляєв, Марія Єфимівна Янкова, Євген Григорович Волін, Гри­горій Іванович Закрепа, Володимир Ілліч Крамаров, Борис Валентинович Черепов, Володимир Пет­рович Кузнєцов, Юрій Анастасійович Рощенюк, Леонід Федорович Гриньов, Микола Дмитрович Савенко, Пилип Максимович Веремеєнко, Володи­мир Михайлович Романенко, Олександр Вікторо­вич Качанов, Неля Архіповна Кирпиченко, Василь Нікіфорович Федоров, Анатолій Володимирович Антропов, Олена Петрівна Антропова, Юрій Леонідович Сенін(logos-ukraine.com.ua/project/index.php), Станіслав Данилович Пекний, Євген Миколайович Степанов, Неля Архіповна Скокова, Петро Кузьмич Колесников, Віталій Васильович Годований, Василь Никифорович Рогозянський, Анатолій Семенович Рибас, Григорій Федорович Булгаков, Ніна Самойлівна Колесніченко, Марія Трофимівна Тюжина, Микола Федорович Папін, Дмитро Петрович Булатов, Петро Федорович Удянський.

        

  

   Колесников Петро Кузьмич (1957-1985)

  

  

Начальник Херсонського обласного управління юстиції (в центрі) Годований В.В. (1957-1985) з колективом Генічеського районного суду, 1999 рік

 

 

 Фото 22.11.2012р. в апеляційному суді Херсонської області

 

      Дьоміна Ольга Олександрівна(третя справа) - суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обрана суддею Херсонського обласного суду (безстроково) ПВР № 111-XІV від 16.09.1998 р., переведена до Київського обласного суду УП № 848/99 від 14.07.1999 р.

 

     Сумлінна праця херсонських суддів отримала високу оцінку з боку держави. До Верховного Суду України були обрані Пекний Станіслав Данилович і Сенін Юрій Леонідович, які довгий час працювали суддями Херсонського обласного суду.

  Пекний С.Д. (1981-1995)        Сенін Ю.Л. (1985-1997)

 

     На початку 90-х років на політичній карті світу з'явилися нові незалежні держави, однією з яких стала Україна. Саме в цей період обласний суд, як ланка всієї судової системи країни, пережив ради­кальні зміни. З моменту прийняття Акту про дер­жавну незалежність України 24 серпня 1991 року розпочалася побудова нової судової системи як еле­мента демократичної правової держави.